Глава 1

У великій кімнаті на ліжку, лежав старий, сивий чоловік. Він важко дихав, і щось промовляв до двох своїх синів які знаходилися біля нього. Це був могутній володар світу Солон і його сини, Нізам і Амід.

Світ у якому вони жили ось-ось мав втратити свого правителя, натомість обрати одного з двох нащадків.

- Я скоро помру, - тихо промовив Солон, - хтось із вас має зайняти моє місце. Це велика відповідальність, адже ви матимете могутню владу від якої залежить життя не одної людини, навіть не одного світу.

- Не турбуйся батьку. Зараз не варто хвилюватися. Тобі вже час відпочити, а за інші справи ти можеш не турбуватися, бо  виховав нас гідно, з розумінням всього, що відбувається і може відбутися у разі нашої безвідповідальності, - Амід тримав батька за руку і намагався говорити якомога спокійніше.

- Так, можеш не хвилюватися, у нас із братом одинакові погляди на те, як потрібно керувати... світом, - з посмішкою доповнив свого меншого брата Нізам. Він ніколи не був чуттєвим, натомість завжди думав, що проявляти свої почуття - означає показувати свою слабкість.

- Я пишаюся вами, мені пощастило мати таких синів. А зараз й справді треба відпочити. Останнім часом самопочуття мене підводить.

З цими словами очі колись могутнього і сильного, а зараз хворого чоловіка закрилися. Він заснув, його сини вийшли з кімнати. 

- Сьогодні його стан ще гірший ніж вчора, - Амід був схвильований здоров’я свого батька. 

- І далі гіршатиме, - відповів Нізам, - тож потрібно готуватися до обрання нового володаря. 

- Наш батько ще не помер, а ти вже хочеш зайняти його місце, навіть зараз ти не можеш проявити співчуття, - Амід вже хотів йти, але Нізам притримав його.

- Він скоро помре. Потрібно готуватися до всього. Тож не смій попрікати мене цим. Я старший брат, саме я маю зайняти його місце. Цей статус по праву належить мені.

- Це не тобі вирішувати, - вирвавши руку, Амід пішов до своєї кімнати.