23. Астероїд Сфінкс.

   -  Марулька, ура! У нас зустріч, і я їду в Париж! - якось ввечері заволала Маня.

   Вона, як тричі дипломований психолог, стала завсідником різних психологічних сайтів, і от саме на французькому сайті  "Глибини душі" знайшла багато однодумців і друзів. Там вона видавала з себе 56-літнього приватно практикуючого психотерапевта. І от відвідувачі цього сайту вирішили організувати зустріч у Парижі - познайомитися ближче.

   -  Дозволь тебе запитати, - відгукнулася МВ2, - а в якім тілі ти збираєшся їхати в Париж?

   -  Ну...

   -  Ясно, у тілі Марини Стеценко-Бартон, я не помилилася? - єхидно запитала МВ2.

   -  А чому б  і ні? Уявляєш, як усі здивуються! А я їм - сапрайз, сапрайз!

   -  Ага, у МВ1 уже є такий сюрприз - цілий штат едемітів стереже й опікує родину Бартон, що інтенсивно розширюється і плодиться за рахунок невісток, зятів і онуків.

   -  Марулька, так я зовсім не збираюся...  - почала Маня.

   -  Ти то не збираєшся - поки що, але там точно якийсь юний психолух, а може і не юний, а може і не один,  буде вбитий наповал твоєю винятковою зовнішністю, а також глибиною твоїх психзнань!

   -  І не тільки псих, але й інших, різноманітних, - гордо сказала Маня.

   -  Ну та звичайно, ще б!  Хто може зрівнятися з Матильдою моєю! Я як на всіх вас подивлюся, так і думаю,  чи все людство таке марнолюбне, чи тільки я одна? - сказала МВ2 і замовкла.

   -  Марулька, ти не переживай, я зовнішність трошки зіпсую, вірніше, я поїду в тілі Марини Первинної, без усяких доробок, а тільки відповідно генетичному коду. Рот можу ще більше зробити, ага?

   -  Та звичайно, рот більший! По теперішній моді дами такі вареники собі силіконом накачують, що страшно дивитися! - сердилася МВ2.

   -  Добре, добре - Марися Первинна і тільки! - відступала Маня

   -  Ніяка не дівчина, візьми  у розвід групи будь-яке чоловіче літнє  тіло, там у них різні на складі лежать, і їдь собі, спілкуйся зі своїми психолухами - так безпечніше буде.

   -  Марулька - а ти дійсно тиран! Я не можу в чоловічому тілі, адже я вже стільки років - красива дівчина, хоч і русалка! Потрібно було мене черепахою створювати, чи крокодилом, щоб я не звикла! - верещала Маня  і почала схлипувати.

     Чого Марулька зовсім не виносила, так це  сліз чи  інших страждань своїх домочадців і відразу здалася.  Хоча вона і  ревнувала Маню і  до  Інтернету взагалі і до "психолухів" зокрема .

   -  Та добре, бог з тобою, їдь Марисею, але зовнішність зроби хоч років на тридцять-тридцять п'ять, а то не повірить ніхто, що це ти - психотерапевтичного досвіду занадто багато для цього юного тіла - буркнула МВ2 сердито і відключилася.

     А Маняша рвонула в суху частину Дому - мінятися.  МВ2 тільки періодично слухала Маніні захоплені писки і верески, коли та дивилася на себе в дзеркало, а особливо, коли стала приміряти всякі модні ганчірочки-сумочки, доставлені їй сухопутними едемітами.

   "Ну що ти з нашого брата  візьмеш, баби, вони баби і є",  - думала МВ2 засмучено. "Пропала Маняша для Дому,  після відвідування Парижу її вже важко буде загнати в русалчине тіло, доведеться шукати їй роботу зі спеціальності в Європі.  А мені нову ляльку собі робити, хоча я так до Мані звикла".   Такі її невеселі думки перервало повідомлення МВ1.

   -  Марулька, який жах, я в шоці! - заволала МВ1.

   -  А що трапилося? - стривожилася МВ2, Маринка завжди була іронічно коректна і ніколи не виходила із себе.

   -  Ти що,  спиш там, чи що? Подивися, яка погань летить з боку сузір'я Центавра! - заволала МВ1 і відключилася.

      МВ2 швиденько переглянула всі доступні джерела астрономічної інформації і теж тихенько заверещала глибоко всередині себе - нічого поки-що домочадців лякати. В сузір'ї Центавра  уже всі обсерваторії світу зафіксували невелике космічне тіло, що стрімко летіло в бік  Сонячної системи.  Ну, начеб то і нехай собі летить, у космосі багато чого літає сюди-туди, всякі астероїди і комети, та рідко що в таку крихітну планету, як наша Земля, влучити може.

       Насторожувало інше, а саме величезна маса цього астероїда, просто неймовірна для такого крихітного космічного тіла. Хоча астероїд, що вже назвали Сфінксом, поки що дуже далеко, і розрахунки його маси, швидше за все, не точні, але те, що в нього надприродно велика  маса - це точно.  З чого ж він складається в такому випадку? Не виключено, що з ядерної речовини, а вірніше, з одних нейтронів.  Астероїд із нейтриду. 

      І МВ2 судорожно почала розраховувати сама його масу, швидкість і час зустрічі із сонячною системою.  Вона брала дані з різних джерел, зіставляла, перераховувала і ...чортихалася.  Ну як такий маленький астероїд може  мати масу Сонця? Просто в голові не укладається.  Сонячна система може загинути, розірвана  на частини тяжінням  цих двох космічних тіл - Сонця і Сфінкса.

   І отут її окликнула Маня:

   -  Марулька, ти не хочеш на мене подивитися, у якому вигляді  я їду?

   -  Га? Що? -  розсіяно перепитала МВ2.

   -  Марулька, я їду, не сердься на мене, я тебе люблю, - сказала Маня.

   -  Маня, скільки ти збираєшся там бути? - отямилась МВ2.

   -  Ну, думаю, декілька днів, - непевно сказала Маня.

   -  Маня, це дуже серйозно, тільки два дні, і назад. Потім краще пізніше поїдеш, добре?

   -  Добре, добре, Марулька, цьом-цьом, па-па!  - і Маня, розвернувшись на тоненьких каблучках, так, що елегантний плащ і темне волосся описали повне коло навколо її  стрункої фігурки, підхопила свій саквояж і сіла в автомобіль.

   -  От негідниця, - подумала беззлобно МВ2, - яка там Марися Первинна, точно так ж сама Маня, що я колись зліпила, тільки не зелена і з ногами.

    Але ніхто в будинку, навіть сама МВ не знали, що Маню ВЖЕ охмурив один з "психолухів", і вони спілкувалися  по людському мобільному телефоні з відеокамерою.  Маня була та ще підпільниця, і вже давно завела собі суху кімнатку, де і мінялася на сухопутну Маню, і з якої  говорила зі своїм "принцом".  Їй допомагала в цій справі Елеонора. Після тієї невдалої пісеньки про "суп черепашачий" Маня почувала себе винуватою перед Елеонорою і всіляко їй догоджала, поки вони не подружилися. А в Елеонори були деякі зв'язки з наземними едемітами, ученими біологами, з якими вона часто спілкувалася з приводу поліпшення характеристик кріо-камер.  Звідти і меблі для сухої кімнатки, і мобілка, і деякий одяг. Не могла ж Маня показатися своєму псих-принцу у вигляді русалки на тлі підвідного інтер'єра своєї кімнати! Взагалі ж МВ2 все бачила і чула у своєму Домі, у всякому разі, вона була в цьому впевнена, але насправді деякі куточки Едему-2 жили своїм приватним життям.  Потрібно ж живій істоті мати тихий куточок, де можна укритися від всюдисущого ока Марини Василівни.  У такі місця едеміти іноді запливали просто побути одному,  поплакати чи помолиться - хто кому, у залежності від рівня розуму.