13. Виходимо в великий світ.

     -  Орися, прийди до мене, - почула якось Орися телепатичний  заклик МВ, - поговорити потрібно.

     Дивно, МВ так давно мене не викликала - подумала Орися. Закопалася у свої науки,  і все земне перестало її хвилювати. Орися кинула віник і пішла до МВ.

     Колишня МВ була тепер тільки маленьким фрагментом величезного мозку, що займав кілька підводних печер, нібито переговорним пунктом для спілкування з іншими жителями Едему. Орися зайшла до МВ. Вони думали. Очі  лежали на черепі ганчірочками в закритому вигляді, права рука нервово тарабанила по постаменті.

   -  Я тут, МВ, слухаю тебе - сказала Орися.   Ніжки очей напружилися, піднялися, очі відкрилися і повернулися до Орисі. 

   -  Орися, люба, мені з тобою потрібно порадитися.  Розумієш, я  вже не зовсім людина, вірніше,  я просто вже не пам'ятаю,  якою повинна бути  просто ОДНА людина, у мені стільки прочитаних  особистостей  і всього іншого, що я вирішила викликати тебе.  Ти ж у нас фактично первинна Марися - ти тільки забрала в себе  статеву приналежність і тягу до людей - а це фактично одне і теж.

     Орися мовчачи дивилася на МВ.

    -  Тут таке діло, як ти думаєш, наші дівки зможуть жити у світі чоловіками?

    -  Які дівки, у розумінні,  Ханті, Рисі, чи що? - здивувалася Орися.

    -  Ну так, і інші, нові теж - відповіла МВ.

    -  А чого не зможуть, он  дядечко Оллі і Тоні живуть-же, і нічого.

    -  Ну так, дядечко Оллі літня людина,  Тоні дитина, ніхто не чекає він них  любовних пригод і одруження, а от Тоні "підросте", поїде учитися - як йому ухилитись від сексу, що зараз усі студенти світу вважають обов'язковою і цілком безневинною розвагою?

   -  Так,  от бути чоловіком, як то кажуть,  "повноцінним", з купою любовних пригод, я б особисто не змогла - огидно це якось.

   -  Я так і думала - сказала МВ.  Але ми то всі взагалі безстатеві істоти,  потрібно Марисю запитати - вона то в нас повноцінна жінка. Як вона скаже, чи змогла б вона бути  чоловіком, чи ні.

   -  Ой, МВ, Марися точно скаже, що не тільки чоловіком, але і дружиною іншої людини, окрім Річі, вона ніколи не стане, Марисю я краще всіх знаю - я ж нею була.

   МВ знову нервово забарабанила пальцями по своєму п'єдесталі.

   -  Так,  вихід на світову арену ускладнюється.  Дівчат ми запустимо  купу в ті країни, де жінка хоч  чогось може домогтися в житті.  Адже в багатьох країнах світу  жінка  поки що тільки  народжувально-кухонна машина,  як наші Утробка та Хрюні, без якихось прав, освіти і можливості кар'єрного росту.

   -  А навіщо тобі, МВ, усі країни? – широко розкривши очі запитала Орися, але МВ не слухала, а продовжувала міркувати вголос.

   -  Та й у самих розвинутих і просунутих  країнах -  чи багато жінок-президентів?

   -  Ну,  ти даєш, МВ, ти що, вирішила захопити владу над світом? – перелякано запитала Орися.

   -  Не так ти висловилась, Орисе, не захопити,  а взяти. І спробувати навести порядок на кульці.

   -  Ні, МВ, це називається -  захопити! А ти не боїшся відповідальності? Як одна людина...

   -  Не одна!  - перервала її МВ.

   -  А я кажу - одна! Як одна людина може зважитися керувати цілою планетою! Ти впевнена, що зробиш усіх щасливими? Це неможливо! Теж мені, імператриця всея Землі!  Не сміши мене, яка б ти не була розумна,  не лізь у політику! Це небезпечно.  Відразу нас розконспірують і угрохають, як чудовисько з морських глибин, що посягає на  основи цивілізації, і взагалі, на життя на Землі!

   -  Гаразд, Орися, не гарячкуй, не буду я захоплювати владу над усією планетою, це дійсно небезпечна і невдячна робота, мені просто потрібно мати своїх людей у столицях світу, багатих, впливових.

   -  А навіщо? - запитала Орися.

   -  Ти ж знаєш, що ми з Тоні й Оллі граємо  по Інтернету на біржах, і граємо дуже успішно. Кількість виторгу гальмує тільки те, що ми боїмося "засвітиться". Якийсь острівний хлопчак  регулярно і дуже вдало продає і купує акції найвідоміших  фірм світу - це дуже підозріло.

   -  Так, МВ, я знаю, але як у вас виходить так удало грати на біржах?

   -  Ой, з нашими можливостями, Орися!  Герда накачала нам купу відомих фінансистів світу, а перед цим  купу крутих програмістів і хакерів, так що Тоні й Оллі цілодобово ганяють гроші по світі.

   -  Ну а удача, везіння, це ж ні звідки не скачаєш? - дивувалася Орися.

   -  Інтуїція? А інтуїція, Орися, це  від мене. Після того, як кількість моїх мізків перевищила якусь критичну масу - я стала дуже здогадлива,  просто знаю, на кого потрібно ставити, і все. Як і чому я до цього висновку прийшла - не знаю сама.

   -  Так, це все добре, але для гри на  біржах і дівчат можна у світ розіслати.

   -  Чи бачиш, Орися, дівчат теж мало серед відомих фінансових  і промислових воротил - фактичних правителів планети. Президенти - це фігня, кого воротили захотіли, того і поставили зверху – як іграшку.

   -  Ой, МВ,  знову президенти, ти мене просто шокуєш. Навіщо тобі влада? Навіщо шукати пригод на свою дупу?

   -  Орися, люба, невже тобі не хочеться хоч трішки поліпшити життя на Землі, зменшити число голодних і знедолених,  неосвічених і темних,  позбавлених  любові й участі людей? - тихо сказала МВ.

   -  Мені хочеться, але я, як і ти, втім, теж -  не бог, вірніше не богиня і зробити нічого путнього ми не зможемо!

   -  А от і не правда!  Ми можемо багато чого. Я часто думала про це. Хто може поліпшити світ хоч трохи і ухиляється від цієї роботи - той просто злочинець!  Скажи, Орися, навіщо ми?  Навіщо я збираю й узагальнюю всі ці знання?  Навіщо бог дозволив нам  вижити і стати такими, як ми є?

   -  Відкіля я знаю, - буркнула Орися.

   -  А  тому, що ми повинні щось зробити,  щось, що нам під силу, щось гарне для людства, а може, навіть  більше, може взагалі, врятувати його...

   -  Ну, ти загнула, врятувати. Що, кінець світу замаячів, чи що? - запитала Орися.