Після банкету Марися з Річі потрапили під пильне спостереження всієї острівної громадськості. Де б вони не з'явилися, їх супроводжували зацікавлені погляди і тихе перешіптування. Містер Бартон-старший теж почув про Люсі - троюрідну внучку мадам Буресвіль.
- Я чув, синок, ти дуже швидко визначився, не дивлячись на свої ж плани. Ця дівчинка з Франції, що це, серйозно?
- Тату, думаю, що так. Вона розумна, гарна, освічена. Добра і мила, я дуже боюся її втратити. Але сподіваюся, що вона теж любить мене.
- Ех, шкода, що ця стара перечниця Ема вже розділила свої мільйони і заприсяглася на розп'ятті! Сто разів переписувала заповіт, а тут як на зло!
- Тату, мене не хвилює її посаг, я люблю її - і цим все сказано. Я вдячний тобі за те, що ти дав мені таку освіту, я вже через тиждень приступаю до роботи в міському суді адвокатом - я сам зможу утримувати родину.
- Добре, синку, будь щасливий, приводь дівчинку показати батьку.
Мадам відразу ж після банкету послала лист мешканцям вілли "Еспада", що теж їй належала і здавалася різним людям. У листі вона просила мешканців підшукувати собі інше житло, тому що вілла "Еспада" їй самій "знадобиться найближчим часом у зв'язку із сімейними обставинами, що змінилися". Коли мешканці з'їхали, то мадам відразу ж почала ремонтувати віллу, продаючи потроху свої прикраси і перли(!), що чомусь мали звичку не зменшуватися, а прибувати в скриньки мадам, яка цього начебто і не помічала. Це, звичайно, була робота Чарлі і всієї Едемскої команди. По місту пішов поголос, що мадам Буресвіль готує віллу в подарунок до весілля своїй троюрідній внучці. Відкіля цей поголос пішов, ніхто не знав, але так воно і було.
Відносини у Марисі з Річі розвивалися своїм природнім шляхом і незабаром вони зовсім не могли розлучитися один з одним ані на хвилину. Навіть коли Марися була "під час виконання службових обов'язків", Річі бовтався під вікнами, і навіть іноді підглядав у них, як пацан.
Загалом , незабаром Річі освідчився Марисі і подарував їй перстень своєї матері - тоненьку платинову смужку із синім аквамарином - як море, небо й очі Марисі.
Марися оголосила всім про весілля і мадам сплакнула:
- Я зрозуміла це відразу, як тільки побачила вас поруч. Я рада за тебе, дитя моє, ви створені один для одного. Я подарую тобі своє улюблене брильянтове кольє - не в могилу ж мені його забирати, в решті решт! Я сподіваюся, ви будете частенько відвідувати мене. І я зможу ще побачити вашу крихітку - мого троюрідного правнучка! - мадам сама упевнилася в тім, що Люсі її родичка. Чи це Чарля попрацювала? Ну то добре, нехай буде так.
Марися і Річі вирішили не влаштовувати пишного весілля - навіщо? Маленька вечірка в мадам і все, але батечко Бартон став категорично заперечувати.
- Що, маленька вечірка у мадам? Та як я подивлюся в очі своїм знайомим і рідні, що я, жебрак, чи поганий батько? Ще всі подумають, що я збанкрутував. Та й крихітка Лу на небі мені цього не пробачить - тільки пишне весілля відповідно моєму положенню в суспільстві і доходу, і крапка!
І почав готуватися до весілля. Мадам теж стала дибки і почала купувати у відремонтовану віллу "Эспада" меблі і начиння. Перли розліталися зі скриньок зі страшенною швидкістю. Мадам якось звикла до того, що вони там ніколи не зникали, скільки їх не бери. Та й проблем із продажем цих перлів не було - всі знали, що в мадам Буресвіль цих перлів може бути хоч і цілий вагон.
І от день весілля настав. Марися погано пам'ятала його, вона була в стані ступору - йшла, куди говорили, робила, що скажуть. Ця церемонія була на подив тривалою і стомлюючою, і Марися мріяла тільки лише про те, що незабаром це все закінчиться, і вони з Річі поїдуть у весільну подорож по архіпелазі на яхті "Луїза". Річі теж томився в строгому костюмі при краватці, ну та нехай, переживемо, помучимося деньок, раз батьку це так потрібно. Батько подарував Річі гарний дорогий автомобіль і невелику суму "на обзаведення", а мадам Буресвіль Марисі - віллу "Еспада" і брильянтове кольє, що і мерехтіло на Марисі в день весілля.
Але навіть воно не могло затьмарити краси нареченої. Навколо без кінця спалахували фотоапарати, скрекотали відеокамери - весілля стало подією для всього острова. Така гарна пара - синьоока білошкіра шатенка і смаглявий чорноокий блондин - не часто одружувались на островах - видовище це було чудове і рідкісне. Але, нарешті, цей день закінчився, молоді люди зітхнули з полегшенням і зникли на своїй яхті в невідомому напрямку.
***
Через кілька днів після весілля Марися прокинулася на світанку від того, що почула телепатичний виклик своїх з Едему: "Марися, прокинься! Приїжджайте до нас, це дуже важливо!" Марися відповіла: "Чую, чую, незабаром будемо". Вона глянула на карту - ось тут стоїть "Луїза", а тут Умм і біля нього Едем. Потрібно буде попросити Річі плисти сюди. А навіщо просити, можна накласти маленький код, сам попливе. Марися підійшла до сплячого Річі , поклала долоню йому на чоло, секунда, і все готово. Вранці, після сніданку, вони поплили прямо убік Едему. До обіду на обрії з’явився острів.
- Дивися, Марі, яка скеля стирчить посередині моря, я її ніколи не бачив. Правда, я в цих краях і не плавав ніколи, тут немає нічого особливого. Давай пообідаємо тут.
Вони причалили до острівця. Навколо панувала тиша, спокій - ніяких ознак бурхливого життя і купи жителів. Марися назбирала плавця, а Річі розпалив багаття і почав смажити на вертелі рибу, що вони піймали по дорозі. Марися тремтіла від спогадів, що наплинули на неї - як вона крокодилом облазила всі ці береги. На смачний запах звідкись вискочила гладка та пухнаста Мурка. Вона відразу почала тертися об ноги Марисі, оглушливо мурчачи.
- Відкіля вона тут взялася, така красуня! Мабуть риби тут повно - дивись яка жирна та гладка - сказав Річі.