8. Марино-лікування.

    МВ обмірковувала плани на майбутнє. Порившись ще трохи в пам'яті  містера Лі (а вона всі знання зберігала окремо) МВ, нарешті, прийняла рішення. Потрібно легалізуватися - добути документи і купити в місті хоча б невеличкий будиночок.

  -  Дівчиська, а ну влаштуєм мозковий штурм - давайте свої ідеї!!

  -  Ну, припустимо, родина мисливців за перлами, біженців з якоїсь воюючої країни - запропонувала Марися.

   -  Так злиденні вони, і стільки перлів, скільки ми збираємо,  вони зібрати просто не в змозі - заперечувала МВ.

   -  Ну, тоді потрібно стати приймальниками перлів - щось принесуть інші, а своє оформимо на підставних осіб і все буде нормально - запропонувала Орися.

   -  Теж не годиться - відповіла МВ - а податкова служба відразу нас і накриє - відмивання брудних грошей, мертві душі - де брали перли - визнавайтесь! Потрібно легалізуватися на більш високому рівні  -  чи потрапити в спадкоємці  до якої-небудь багатенької бабусі?

   -  Ага, і двадцять років чекати, поки вона помре! -  засміялася Марися.

   -  А чому чекати, поки помре? - запитала МВ.

   -  Ти що, убивцею стати збираєшся? - аж задихнулася Марися.

   -  Що ти, що ти, заспокойся, нікого я не збираюся вбивати! Навпаки - беремо вмираючу недоумкувату бабу, працюємо з нею - лікуємо тіло і душу, але додаємо їй у голову деякі потрібні нам думочки.

   -  Ура, точно, і людині продовжимо життя і собі зробимо добре діло!  - закричала Чарля.

   -  Так, вирішено -  сказала МВ.  Чарля, викидай знову свої кишки, будеш самого кращого лікаря читати - найпрестижнішого містера Брідлі -  він лікує заможних людей на всьому архіпелазі. У нього відмінна стайня, він обожнює коней.

   -  Ура, конем стану! - стрибала Чарля.  Так у коня чудово поміститься  і  весь мій потрух і купа мозків  - навіщо щось викидати!

   Стали розробляти план операції.  Містер Брідлі жив на великому  острові, в  столичному місті.  Туди на човнику не допливеш. Вирішили двох Стрілок оснастити легким човником для Марисі і Чарлі і плисти вночі.

   -  Ага -  сказала Чарля -  а по повітрю кілька пташок пустити - для контролю.

   -  Пташок, пташок - а як їх робити, ми пташок ніколи не вирощували - бурчала Орися. - Це повивчати їх потрібно, інакше літати ж не будуть.

  -  Добре, добре, без пташок поки що - сказала МВ. - А замість човника зробимо герметичний  кокон, що повітря буде пропускати, а воду - ні, туди матрацик, дівчиська ляжуть, а Cтрілки їх швиденько допхають до острова Харима, де  містер Брідлі живе.

  -  Хм, а може в містера Брідлі поні є, коня перти - це ж потрібно всіх Стрілок запрягти - як завжди бурчала  практична Орися.

  -  Містеру Лі про поні нічого не відомо, але лошата  точно є - у містера Брідлі одна призова кобила регулярно народжує чистокровних нащадків.

  -  Чудово, уже біжу перероблятися в лоша! - застрибала Чарля.

  -  Почекай трішки, Утробочка от виростить батискаф, а тоді вже будеш ти на жеребчика перероблятися.

    МВ зайнялася програмуванням (як вона це називала) батискафа. Утробку взагалі то зробили  такою, що  вирощує нових істот усередині себе, але заради батискафчика її трохи переробили.  Утробочка прокинулася, солодко потягнулася і почала їсти. Апетит у неї був чудовий – як завжди. Рисі з Хантями  тягали їй гори всякої їжі, у тому числі і черепашки, які вона з задоволенням хряпала. Батискафчик ріс в Утробки на спині не щодня, а щогодини   і виросло симпатичне яйце розміром десь 2.5х1.5 метра, схоже зверху на панцир старої черепахи (для конспірації!) з напівпрозорим ободком під панциром і знову твердим дном. У хвості і носі були вирощені  шухлядки для речей і припасів. Під підлогою були деякі внутрішні органи Баті (як назвали батискафчик). Підлога була пласка і м'яка, не потрібно ніякого матраца, але ковдри  Марися і Чарля взяли. Чарлю переробляла МВ, тому, що Марися бачила коней мало і не дуже пам'ятала, що і як, а  містер Лі іноді бував на іподромі на Харимі і знав, який вигляд повинні мати лошата.

     Марися переробилася на чоловіка середнього зросту, середньої зовнішності, місцевого - щоб не кидався в очі. Одягнений він буде не багато, але і не жебрак - середній, добропорядний громадянин. Стрілки, призначені для транспортування експедиції,  розгодували себе кілограмів на двісті кожна і виростили  спеціальну упряж, що зручно кріпилася до батискафчику. Зробили пробний заплив і трішки підправили дно - додали батикафчику стійкості -  адже він теж був живий, рівень розуму - 1, як у Хрюнь та Утробки. Але він майже завжди спав - його будили тільки для ремонту, екстреного занурення та інше. Ну от, начебто все готово. Їдемо. Пізно ввечері вся братва Едему зібралася проводжати Марисю і Чарлю. Якби  сторонній спостерігач  зміг на цю картину подивитися - він би точно з глузду з’їхав.

       Дві величезні акули  вивезли з підводної печери батискафчик, схожий на велетенську черепаху. На берег вийшов солідний чоловік, смаглявий, круглолиций, середніх років із прилизаним чорним волоссям, у білій сорочці і синіх джинсах з портфелем у руках, потім неспішно виповз величезний крокодил, тягнучи в зубах  кошик з їжею, а потім по пляжі проскакало веселе лоша. Воно, ОЙ!, по черзі цілувало з десяток величезних рибин, кожна їх яких спеціально для цього висувалася з води. Крокодил подав кошик чоловіку і, ОЙ, сказав, утираючи лапою сльозу:

   -  Марися, Чарля, будьте обережні, ніякої самодіяльності, дійте строго за планом - це передає МВ.

   -  Та самі чуємо - сказало, ОЙ!, лоша й акуратно заплигнуло у батискафчик.

   Чоловік, ОЙ!, обійняв крокодила і сказав:

   -  Орися, люба, не плач, все буде вері вел. -  Він теж заплигнув у батискафчик, зачинив кришку зсередини, і акули потягли їх у відкрите море.

     ***

    -    Майор Пронін доповідає!  - рапортувала Чарля, вистрибуючи на берег - операція пройшла успішно! Мжемо відразу  зробити кому завгодно будь-яку операцію! Вам видалити апендикс? А може кому трепанацію черепа? Це вам не Марисина  Верхньо-Жмеринська академія економіки і права! Це Лондонський королівський  медичний коледж - ми тепер бакалавр хірургії і докторант онкології! Міжнародна премія "За внесок у світову медицину"!