XX

Ніч була безхмарною, і місяць наповнював світлою красою навколишній ландшафт. Сонхва і Хьонсон стояли поруч, на схилі пагорба, де колись усе почалося — з того першого погляду, з тієї самотності, яка об'єднала їх. Але тепер їхні серця билися в унісон, їхня історія була не лише про зламані легенди, а й про нову реальність, яку вони будували разом.

Сонхва підняла голову, погляд її зачарував місяць. Її руки були згорнуті в долоні, як би тримаючи той світлий промінь, що спливав із темряви ночі. Вона відчула у серці щось таке, що не піддається жодним описам. Всі жертви, всі труднощі, навіть місячний лотос, який колись визначав їхній шлях, більше не мали влади. Вони були вільними.

— Чи ти коли-небудь думав, що ми будемо тут, під цим місяцем, разом? — запитала вона, обернувшись до нього, її голос м'яко торкнувся тиші ночі.

Хьонсон посміхнувся і підняв її руку до своїх губ, ніжно поцілував її пальці. Його очі були спокійними, як вода, і в них не було сліду від старого болю. Всі його страхи, усі сумніви вже стали частиною минулого.

— Я завжди вірив, що наше кохання знайде свій шлях, — сказав він, дивлячись на її обличчя, на ту ніжність, яку вона дарувала йому, навіть у найтемніші часи. — Ми пройшли через багато, але те, що ми маємо зараз, є найважливішим.

Сонхва відчула тепло, що виходило від його слів, і його присутності. Вони більше не залежали від магії, від чогось вищого чи предначеного. Вони мали один одного — і це було достатньо.

Місяць над ними здавався все таким же величним, але він уже не був символом прокляття чи таємничої сили. Він став просто свідком їхнього нового початку. Вони не були більше героями стародавньої легенди, що намагалася зв'язати їх у пастку. Тепер вони були людьми, простими, але такими сильними у своїй любові.

— Я готова почати все знову, — сказала Сонхва, її голос став впевненим, її погляд — рішучим. — І не маю сумнівів, що ми зможемо побудувати щасливе майбутнє, навіть якщо це означає бути простими людьми.

Хьонсон ніжно обійняв її, і вони стояли там, у темряві ночі, тільки двоє, під світлом місяця, що відбивалося від їхніх облич. Їхнє єднання було більше, ніж просто поєднання двох людей. Це була гармонія душ, що разом створювали новий світ.

— Так, ми побудуємо своє життя, — відповів Хьонсон, міцно притягуючи її до себе. — І цього разу жодна сила не зможе нас розділити.

І тоді, під місячним світлом, вони відчули, як їхня любов знову розцвітає, не під впливом пророкувань чи заборонених чари, а завдяки тому, що вони були готові прийняти один одного такими, якими вони є, і разом іти по своєму шляху.

Це була не просто казка про магію і вічне кохання. Це була реальна історія двох людей, які разом долали всі випробування, щоб знайти своє місце в світі, де лише любов мала значення.