VIII

Ніхто не міг залишитися байдужим до того, що відбувалося в палаці. Від моменту, як Хьонсон і Сонхва почали приховано зустрічатися, плітки про їхній зв’язок швидко поширювалися серед придворних. Хтось бачив, як вони говорили на самоті в бібліотеці, інші помічали довгі погляди, які вони обмінювалися під час святкових заходів. І хоч жоден з них не наважувався відкрити правду, це було лише питанням часу, коли чутки дійдуть до вух короля.

Того ранку, коли сонце ще не піднялося над палацом, Хьонсон отримав виклик на допит. Його серце стислося, коли він побачив повідомлення від королівського секретаря. Він знав, що це буде не просто розмова, це буде випробування його вірності та здатності зберігати таємницю.

Коли він ступив у велику залу допитів, король сидів на своєму троні, огорнений холодним світлом ранкового сонця, що проникало через високе вікно. Його погляд був проникливим і безжальним. Хьонсон, хоча й спокійно тримав себе, відчував, як піт виступає на лобі. Усі його думки були спрямовані на те, як зберегти Сонхву в безпеці.

— Хьонсон, — заговорив король холодно, — ходять чутки, що ти маєш особливі стосунки з однією з придворних танцівниць. Скажи, чи є в цьому правда?

Хьонсон не зміг одразу відповісти. У його голові вирувало безліч думок, і найголовнішою була одна — він повинен захистити Сонхву, навіть ціною власної честі.

— Ваше Величність, — почав він, намагаючись зберегти спокій, — існують різні чутки серед придворних, але вони не завжди відповідають дійсності. Я запевняю вас, що моя робота і обов'язки в палаці залишаються моїми першочерговими турботами.

Король пильно дивився на нього, наче намагаючись зчитати кожне його слово.

— Ти хочеш сказати, що всі ці плітки — це просто вигадки? Ти не маєш ніяких особливих стосунків із Сонхво?

Хьонсон знав, що зараз йому потрібно було вибрати між правдою та обов’язком. Він не міг зрадити Сонхву, і тому його відповідь була далека від правди, але вірна тому, що він відчував.

— Ваша Величність, — відповів він, — я дійсно шаную Сонхву. Вона чудова танцівниця і талановита молода жінка, але більше нічого немає між нами. Я прошу вашого дозволу і довіри в питанні моєї лояльності.

Його слова були обережні, продумані, та позбавлені відвертих зізнань. Він мав сподіватися, що ці слова не викличуть ще більше підозр.

Король замовк на мить, обдумуючи сказане. Потім він нахмурився, наче роздумуючи, чи достатньо йому цього для заспокоєння.

— Я не можу дозволити, щоб такі чутки ставали причиною нестабільності в палаці, — сказав король. — Ти залишаєшся під спостереженням, Хьонсон. Якщо з'ясується, що це правда, тобі доведеться відповісти за свої вчинки.

Хьонсон схилив голову, відчуваючи, як важкі слова короля падають йому на плечі. Він не знав, як це все обернеться, але на даний момент це було єдине, що він міг зробити. Він поважав короля, але його головна турбота була зовсім іншою — захистити Сонхву від цього жорстокого світу інтриг і плутанини.

Коли допит закінчився, Хьонсон вийшов з зали, відчуваючи гіркоту у роті. Ще одна буря, яка пронесеться повз їхнє кохання. Він знав, що зараз буде ще складніше бачитися з Сонхво, адже з кожним днем їхнє кохання ставало більш небезпечним.

У ту ж мить, коли він вийшов із палацу, він подумки звернувся до мудрих слів Пансу, жінки, яка коли-то дала йому пораду: "Чоловік, який любить, завжди шукає шлях до серця жінки, але його мета — дати йому час і свободу вирости." Тепер це стало ще більш важливим, ніж будь-коли раніше.

Потрібно було витримати, залишити Сонхву в безпеці і залишитися вірним своїм почуттям.