Глава 34

Пробравшись до будинку, Аніка-лисиця пройшлася по слідах загону. Усюди зустрічались тільки мертві тіла. Вона бігла по коридору, шукаючи вихід і решту клану. Кілька людей з'явилися в коридорі, і по запаху вона впізнала в них людей клану. Вони навіть не звернули на неї уваги, просто подивилися і зайшли в двері по коридору попереду. Аніка-лисиця з інтересом наблизилася до цих дверей, бажаючи дізнатися, що вони там забули. І пошкодувала.

Троє чоловіків, які зайшли в кімнату, схопили там дівчину років двадцяти. Нещасна ридала і пручалася. Молила змилуватися, але вони ігнорували її благання і безцеремонно перерізали горло. Швидко і без жалю. Потім вони витягли з кута переляканого хлопчика-підлітка і зробили те ж саме.

Аніка-лисиця мимоволі відвернулася від жахливої картини і побігла геть, шукаючи вихід з цього кошмару. Стільки людей уже загинуло в цьому будинку, розплачуючись за їхній будинок і Тасмін, але вбивати дітей... Вона не могла змиритися з цим. Хоча... всередині щось злобно зашепотіла - Тасмін теж була дитиною, молодшою за ту дівчину. Її вони не пощадили. Та й звірине сприйняття реальності допомогло легше сприйняти побачене.

Приборкати свої емоції, вона побігла далі. Вскочивши в якусь прохідну кімнату, несподівано натрапила на одного з воїнів Акіаші, з яким ще не розправилися. Чоловік кілька митей здивовано розглядав величезну лисицю. Зрозумівши, що звір перед ним не звичайний, здоровий чолов'яга з дубиною замахнувся, та вона спритно прослизнула у нього поміж ніг. Поки він не встиг випростатися, встрибнула на спину, кусаючи за шию. Здоровань закрутився, намагаючись дістати звіра, а потім замахнувся собі по спині, щоб прибити. Аніка-лисиця вловила це і в останній момент сповзла зі спини, приземлившись на чотири лапи. Здоровань, нагородивши себе ударом по спині, розлютився ще більше і люто замахував дубиною, намагаючись розмазати рудого звіра по підлозі. Громлячи і руйнуючи все навколо.

- Ах, ти ж тварюка кудлата! - гарчав здоровань, махаючи дубиною.

Аніка-лисиця видала звук погожий на гавкання, і ухилялася, як могла. Здоровань же виявився досить спритним, як для своїх габаритів. Коли Аніка-лисиця відскакувала від чергової атаки, він зробив різкий рух назад і дістав її дубиною. Удар був такої сили, що вона пролетіла через всю кімнату і загриміла під стіл.

Дихання перехопило від несподіваного болю. Удар припав на правий бік в живіт. Очі Аніки-лисиці заволокло туманом, але вона, покладаючись на свій чуйний слух, схопилася на ноги і метнулася в бік, уникаючи чергової атаки. Трясучи головою, вона спробувала відновити зір, і побачила, як до кімнати вбігли ті воїни, що розправлялися з дітьми Акіаші. Вони почули шум і кинулися на допомогу.

- Це господиня, - промовив один з чоловіків, помітивши лисицю.

Аніка-лисиця полегшено зітхнула і прошмигнула на їхній бік. Троє озброєних мечами чоловіків з легкістю розправилися зі здорованем. А лисиця помчала далі, шукаючи свого Вовка.

Переконавшись, що розправилися з усіма ворогами, клан Дар Амун залишав будинок Акіаші. В одному з коридорів Таннарі зустрівся з лисицею.

- Аніко! - покликав він. - Ти що тут робиш? Я ж наказував залишатися в укритті.

Лиса з винуватим виглядом притиснула вуха і замахав хвостом. Вона підбігла до нього і стала підлещуватися. Потерлася головою об ноги, лизнула руку.

- Ось пройдисвітка, - сердито мовив Таннарі, поплескав її за вухо, - ніколи не слухаєш, що тобі говорять.

Разом вони попрямували до воріт. Там Аніка побігла за своїми речами, і незабаром повернулася з ними назад. Звернувшись на людину, вдяглася. Коли змінила вигляд, то відчула, що і на людському тілі відчуває біль у боці від удару.

- Ти навіщо пішла в будинок? – перш за все запитав Таннарі, коли вона повернула людську подобу.

- Я подумала, що і там може знадобитися моя допомога, - з провинилися видом відповіла Аніка.

- Ти і так немало допомогла, - промовив він і сердито додав: - А так тільки піддала себе небезпеці. Я ж просив.

- Нічого я не піддала, - фиркнула вона.

- Та вже ж, звичайно, - заперечив він. - Мені доповіли, що на тебе напав здоровань з дубиною.

- Ну і що, - зніяковіло відповіла Аніка. - Я б і так впоралася. Я вже майже втекла від нього.

- Досить, - Таннарі різко схопив її за руку. - Від мене ні на крок.

Тягнучи її за собою, він попрямував через ворота, приєднуючись до решти загону.

- А якщо тобі треба буде йти в бій, мені теж з тобою йти? - хмикнула глузливо Аніка.

- Замкну тебе в скриню, - рикнув він. - І приставлю варту.

- Ну-ну.

Все, що йому залишалося, це обдарувати її сердитим поглядом.

- А що тепер? - поцікавилася Аніка. – Спалимо їхній будинок?

- Це вже батько вирішить, - відповів Таннарі.

Данвар стояв поруч з воїнами свого загону. Кілька людей отримало серйозні поранення, і могли не вижити. Решта отримали легкі ушкодженнями і рвалися в нові битви. Данвар розпорядився спорудити носилки для поранених і відправлятися в свої землі. На питання, що робити з обителлю Акіаші, він відповів, що поки не чіпатимуть. Їхній будинок був знищений з усіма речами і начинням, тому як трофей вони зможуть забрати добро Акіаші.

Вони повернулися з походу на клан Акіаші до дому Шаушенгі з невеликою групою. Інша частина воїнів залишилася на кордоні із землями Теогра. Таннарі і Данвар були задоволені проведеною місією відплати. Далі треба було повернути свої володіння. Але для початку вирішили дати перепочинок своїм людям, щоб зі свіжими силами завдати удару противнику. Вони розправилися з Акаіші і його сім'єю, але його родичі продовжували утримувати маєток і землі в його околицях.

Аніка, вражена всім, що сталося, вже котрий день намагалася впоратися зі своїм хвилюванням. Вона ніяк не могла прийняти те, як холоднокровно вони розправилися з родиною ворога. Не дивлячись на свою важке життя на вулиці, вона ніколи не вбивала людей. І легкість, з якою воїни клану розправлялися з противником, її вразила. Вона розуміла, що Вовки не тільки горді і благородні, але й немилосердні по відношенню до своїх ворогів. До того ж, ставши свідком розправи над дітьми Акаіші, у неї перед очима все ще стояли образи їхньої смерті. Але вона подумки воскрешала Тасмін, щоб розуміти, навіщо потрібна така жертва.