ЧАСТИНА 5

Острів Майорка. 05 жовтня 1525 року

Нарешті, хоч хтось визначив точний час та дату

Капітан караки «Святий Яків»

Святої Іспанської Корони

Непереможної флотилії Його Величності Імператора Карла V

Амаре Родрігес Филиппе де Кастелло Моріно

Спека була неймовірна.

Ці два тижні напередодні початку сезону дощів на Майорці завжди були надзвичайно задушливими.

Моріно взяв з собою на берег лише кілька помічників та чотирьох озброєних охоронців, сховав шлюпки у закритій бухті, яку знайшов ще у минулі свої візити.

На жаль, він не міг відкласти відвідання острова на більш сприятливий сезон. Багато часу з того моменту, як стало відомо про викрадення Антонії та її компаньйонки  із замку вельмишановного фінансового радника його Величності, Агельмо де Ардінйьо, вже було згаяно.

Мотиви вже були всім зрозумілі. Фінансового радника намагалися провчити. Моріно ще не до кінця знайшов докази того, хто ж був замовником. Але наразі це було і не важливо.

Поки що.

Радник Агельмо де Ардінйьо вже здогадався, мабуть, в яке зміїне кубло він потрапив, затіявши ігри з перерозподілом імперської казни.

При дворі Його Імператорської Величності не можна було відкрито вступати в конфронтації та обмежувати грошовий рух. Треба було вести себе обережніше. Думати, чий бік приймати. Міркувати про те, що відкрито кажеш.

Радник де Ардінйьо не грав в такі ігри раніше і, не розрахувавши своїх сил, був мимоволі втягнутим у жорстокі придворні інтриги між вмираючим домом Трастамара та локальною короною Арагону.

Жодні з них не гребували схиляти непокірних на свій бік погрозами, шантажем та викраденнями.

Моріно було відверто начхати, чим саме радник насолив вельможному Хіменосу Лупо, який контролював майже весь видобуток заліза в Більбо під наглядом родини Трастамарів. Або чим завинив перед місцевим двором Арагону. Він бачив лише результат цього протистояння.

Антонія, яку він знав майже з народження, і яка росла в родинному замку Кастелло де Моріно у нього на руках, та була подружкою його молодшої сестри Беатріс, тепер була викрадена разом із своєю дорослою компаньйонкою.

І зараз зовсім не важливо – хто замовник. Важливо було знайти Антонію.

Згідно зі свідченнями, сліди привели капітана на Майорку.

Що ж.

Це було цілком очікувано.

Викрасти та вивезти Антонію з Більбо за дорученням Трастамарів або Арагону міг або пірат, або контрабандист.

І треба ж такому статися, на Майорці водилися і той, і інша.

Обидва були огидними для капітана. Хоча…

З одного боку Кардер - старий тапер шведської корони, помічник капітана, що зрадив свого командувача, здійняв бунт на капі, вбив віддану короні команду та викрав озброєний гарматами військовий корабель. Кардер, хоч і сидів тихо на Майорці, як справжній облізлий щур, але був досить відомим у цих водах. Грабував торгові судна, що перевозили слонячу кістку, золото та спеції з Африки, полював на рабів та привозив живий товар до берегів Іспанії, де продавав його на шахти та рудники, збагачуючись швидкими темпами. Іноді він влаштовував живі торги біля берегів Швеції. Іноді – неподалік Майорки. В будь-якому випадку, мерзотником він був знаним.    

З іншого боку – Дора. Сама ледь не стала рабинею. І Моріно, навіть, підспудно її виправдовував. До втечі і викрадення першого корвету Дору спонукали обставини.  За те, вкусивши морської волі,  тепер і вона не гребувала контрабандою і спеціалізувалася на заборонених ліках, рідких тканинах, пивних дріжджах, неоподаткованих діамантах, золоті, спеціях та перевезенні втікачів. Мала в своєму розпорядженні два корвети з повністю укомплектованими командами. І це єдине, чому Кардер її не зачіпав та змирився з її сусідством на острові.

Єдине, чим ніколи не промишляла Дора – це торгівля людьми. А от викрасти та вивезти на замовлення – могла.

Капітану було потрібно перевірити їх обох.

Здавалося, що таким підступним промислом радше б займався Кардер.

Але і Дора була далеко не янголом.

Часто вони працювали разом, і Дора переправляла в Старий Світ те, що награбував Кардер.

Капітан Моріно вирішив розпочати саме з Дори.

З дня на день почнуться тропічні зливи, і тоді буде не просто дістатись до поселення її людей у джунглях.

Якщо впустити цей момент, доведеться підходити до селища з боку океану, а це неодмінно призведе до відкритого зіткнення з двома озброєними корветами.

І хоча «Святий Яків» був на порядок швидшим та витривалішим, Моріно не хотілося зайвий раз ризикувати командою в абордажному бою, або підводити «Якова» під берегові гармати.

Спека майже доконала його. Він розмотав шийний платок, розгорнув комір сорочки та закатав рукави.  

Помічників та трьох озброєних охоронців він відіслав слідкувати за поселенням Дори з півночі та півдня, а сам пішов через джунглі зі сходу.