Легенда про калину

***

– Мамо, що це? – запитав Микитко, почувши стукіт сокир. Зблідла жінка стривожено прислухалася. Решта селян також обривали розмови і насторожувалися. Звук робився дедалі гучнішим, невдовзі до нього додався жалісний тріск. Зверху почала осипатися земля. Злякані люди розгублено гомоніли та підхоплювалися на ноги.

– Не вірю, – прошепотів тато, разом з кількома старими поспішаючи до виходу. За ним несвідомо потяглася і донька Орися. Дівчинка так поспішала, що навіть випередила тата.

– Орисю, стій! – вигукнув чоловік, хапаючи доньку за сорочку єдиною рукою. Наступної миті земля обрушилася, поховавши їх живцем.

Ватажок ординців поглянув на завалений прохід, задоволено гмикнув та повернув назад разом зі своєю ватагою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше