5

Єдиноріг похитав головою на знак згоди і попрямував до юнака, щоб його затримати. Той став на його шляху і не давав йому пройти, щоб він не зміг наздогнати дівчини. Через деякий час тварина пропустила хлопця і той побіг за незнайомкою, але не встиг. Він зайшов у печеру і пройшов крізь водоспад, довго шукаючи дівчину навкруги, але її ніде не було. Тоді він закричав так, що аж луна пішла лісом:
- Де ж ви? Чому ви втекли від мене? Я просто хотів з вами поговорити і нічого більше. Я б ніколи вас не скривдив тому, що я навіть мухи не скривджу. Благаю вас поверніться, бо інакше я помру від тієї порожнечі, що у мене на серці від зустрічі з вами. – все тихішим і тихішим голосом лунали його останні слова.
  Дівчина тим часом стояла за великим каменем і чула кожне його слово. На її очі навернулися сльози від того болю, який вона завдала йому своїм вчинком. У її пам’яті закарбувалася кожна риса його обличчя, постаті. Раптом щось кольнуло у серці, але що спричинило ту біль невідомо. Можливо співчуття до юнака, оскільки в його очах було стільки самотності, як води в океані, а можливо від несподіваного кохання, яке ввірвалось в серце дівчини. Ніколи в житті вона не відчувала нічого подібного і не могла зрозуміти, що з нею відбувається. Гармонія не могла вийти зі своєї схованки, незважаючи на те, що їй було боляче дивитися на нього. Лише коли принц скрився за водоспадом, вийшла з-за каменя і підійшла до струмка, біля якого стояв юнак. Припавши до землі дівчина довгий час плакала,  її плач роздавався на всі сторони і здавалося, що все плаче разом з нею. Ніколи принц не візьме собі в дружини дівчину з бідної родини, оскільки може втратити право стати наступником престолу. То нехай все буде, як воно є і нічого не потрібно змінювати, нехай він пам’ятає про загадкову принцесу, яку не зміг наздогнати. Опанувавши себе підійшла до струмка і вмилася проточною водою. Підвівши погляд на воду вона побачила відображення принца, який стояв позаду неї, але обернувшись назад, то його не було. Тоді вона зрозуміла, що та вода чарівна і відображала всі ті події, які відбувалися поряд з нею, а також те, що було у людини на серці. На той час дівчина думала лише про юнака і не могла 
Викинути його з голови, тому й побачила у воді його відображення. Її чарівну голівку не покидали сумніви про те, що у тих очах було стільки суму і розчарування. Що ж могло статися з ним такого, щоб змусило його розчаруватися у житті і чому він такий самотній, адже у нього є все що забажає: любляча родина і повно принцес, готових вийти за нього заміж. Ці сумніви ще деякий час не покидали її, але взявши себе в руки дівчина підвелася і пішла додому.