1

Колись дуже давно, в одній далекі країні, де панував мир та злагода, цвіли квіти небаченої краси і мали дуже дивні назви, проте дуже милозвучні. На них завжди було повно метеликів. Всі метелики були чисто небесного та сонячних кольорів. Кожний з них мав свою назву, хоча вони були схожі один на одного, як дві краплі води, але вони мали смаки різні. Одні сідали на жовті квіти, інші – на рожеві. Через це їх називали, саме так, як називалася чудова квітка. Крім всього цього були ще казкові фонтани і водоспади.                                

  Серед цієї краси жила дівчина в невеличкому селищі, яке мало назву Ефіопія. Те селище належало до великого королівства, землі якого тягнулися на захід і схід. Воно було дуже великим, але мало маленьку назву – Лівія. Ця дівчина ніколи не показувала свого обличчя. Люди подейкували, що вона боїться показати своє обличчя, тому що воно огидне або надзвичайно красиве та витончене. А насправді вона не показувала свого обличчя по тій причині, що коли її мама носила свою кровиночку під своїм серцем допомогла одній ворожці, коли та попала у скрутне становище. За доброту жінки ворожка розказала їй про долю майбутньої дитини і мовила такі слова:

- У тебе народиться донька, але їй дуже рано розіб’ють серце і вона не зможе більше нікого покохати…

- Що ж мені зробити для того щоб захистити її такого нещастя? – перебила Єлизавета ( тек звали жінку ) ворожку, слова якої  викликали занепокоєння.

- Заради щастя своєї дитини тобі необхідно буде зробити дивну річ.

- Я зроблю все заради щастя доньки, навіть готова віддати своє життя.

- Цього не потрібно робити, оскільки тобі потрібно виконати просту річ, а саме закрити її обличчя вуаллю.

- Але ж люди будуть говопити про нас жахливі речі?

- Нехай, але все це буде тривати до тих пір аж поки вона не зустріне того, хто призначений їй долею.

- Як же вона його зустріне коли ж у неї буде закрите обличчя?

- Вона буде по-справжньому щаслива лише з тим, хто покохає її за щире серце та чисту душу, а не за вроду. А щоб зберегти душу дівчини чистою її потрібно на десятий день після народження віднести до найбільшого і найпрекраснішого водоспаду скупати зі сторін сходу, заходу, півночі та півдня.

- А коли саме потрібно закрити їй обличчя вуаллю? Відразу ж після народження чи згодом?          

- Це ти зрозумієш сама, всьому свій час.

- А як я саме зрозумію? – здивовано запитала жінка.

- Тобі буде достатньо буде подивитися на її обличчя і  тоді все зрозумієш. – закінчивши розмову ворожка відпустила руку жінки і подивилася кудись позад жінки.

  Єлизавета обернулася назад щоб побачити те, що привернуло увагу ворожки, але позаду неї нічого й нікого не було. А коли вона обернулася ворожка зникла безслідно, наче її не було зовсім. Жінка ще деякий час стояла непорушно на одному місці і роздумувала над словами ворожки. Вона не могла зрозуміти , чи було все це насправді, чи може їй все привиділося. Лише маленька крихітка під її серцем давала про себе знати, ніби хотіла сказати, що все це було насправді. Почало смеркати навкруги і холодати, тому майбутня мати пішла додому.