Розділ 5: Нові кордони

Елеонора відчула, як її серце прискорено забилося. Вона зрозуміла, що вони зіткнулися з чимось набагато більшим і небезпечнішим, ніж могли собі уявити. І тепер їм доведеться зробити вибір, який може змінити долю всього королівства.

В залі запанувала тиша. Всі чекали реакції короля. Нарешті він заговорив.

«Це... сміливе пропозиція, панно Ольшанська,» - сказав він повільно. «І вона потребує серйозного обговорення. Але я бачу, що ваша подорож дійсно змінила вас. І, можливо, це саме те, що потрібно нашому королівству.»

Елеонора відчула, як хвиля полегшення прокотилася по її тілу. Вона знала, що це тільки початок, що попереду ще багато викликів. Але вона також знала, що знайшла свій шлях.

Коли вона вийшла з тронного залу, її чекав Міхаель. Його очі світилися любов’ю і гордістю.

«Я знав, що ти зробиш щось неймовірне,» - сказав він, обіймаючи її.

Елеонора усміхнулася, відчуваючи, як її серце наповнюється теплом. Вона знала, що попереду ще багато викликів і труднощів. Але з Міхаелем поруч, з підтримкою Софії і з новознайденою впевненістю у своїх силах, вона була готова зустріти будь-які перешкоди.

Це був кінець однієї глави її життя і початок нової. І Елеонора не могла дочекатися, щоб побачити, що принесе майбутнє.

Розділ 5: «Битва стихій»

Елеонора стояла, приголомшена видовищем перед нею. Князь Адам, якого вона знала як розумного і амбітного політика, тепер виглядав як втілення чистої магічної енергії. Його очі світилися неприродним блакитним світлом, а навколо нього кружляли маленькі вихори стихійної магії.

«Адаме,» - обережно почала Елеонора, роблячи крок вперед. «Що з тобою сталося?»

Князь усміхнувся, але ця усмішка була холодною і чужою. «Я відкрив істину, Елеоноро. Істину про справжню силу Творців Стихій.»

Софія і Ігор напружилися, готові до будь-якого розвитку подій. Елеонора відчувала, як її власна магія реагує на потужне джерело енергії в печері.

«Цей кристал,» - продовжив Адам, вказуючи на пульсуючий камінь позаду нього. «Це артефакт древніх Творців Стихій. Він дає контроль над усіма стихіями, над самою тканиною реальності.»

Елеонора відчула, як її серце прискорено забилося. Вона згадала слова Альдуса про небезпеку, яка може загрожувати королівству. «Адаме, ця сила... вона небезпечна. Вона змінює тебе.»

«Змінює?» - розсміявся князь. «Вона робить мене сильнішим! З цією силою я можу захистити королівство краще, ніж будь-хто інший. Я можу створити новий світ, досконалий світ.»

Елеонора зрозуміла, що ситуація стає все більш небезпечною. Вона відчувала, як магія навколо них стає все більш нестабільною.

«Адаме, послухай мене,» - спробувала вона знову. «Ця сила не призначена для однієї людини. Вона занадто велика, занадто небезпечна. Ми повинні знайти спосіб нейтралізувати її.»

Очі князя спалахнули гнівом. «Ти не розумієш, Елеоноро? Це наш шанс змінити все! Приєднуйся до мене. Разом ми можемо правити не тільки цим королівством, але й усім світом!»

Елеонора відчула, як її серце стискається. Вона бачила, як сила кристала поглинала Адама, змінюючи його сутність. Вона знала, що повинна щось зробити, і швидко.

«Я не можу цього зробити, Адаме,» - сказала вона твердо. «Ця сила занадто небезпечна. Вона руйнує баланс природи. Подивись, що відбувається навколо!»

Вона вказала на вхід до печери, де можна було побачити спотворений ландшафт і неприродне небо.

На мить в очах Адама промайнув проблиск сумніву, але він швидко зник. «Це лише тимчасові зміни. Коли я повністю оволодію цією силою, все стане ідеальним!»

Раптом земля під ними затряслася. З кристала вирвався потужний промінь енергії, який вдарив у стелю печери. Почали падати камені.

«Адаме, ми повинні піти звідси!» - закричала Елеонора. «Печера обвалюється!»

Але князь, здавалося, не чув її. Він простягнув руки до кристала, і потік енергії охопив його тіло.

Елеонора зрозуміла, що у неї немає вибору. Вона повинна була діяти, і діяти зараз.

«Софіє, Ігоре,» - крикнула вона своїм супутникам. «Допоможіть мені створити захисний бар’єр!»

Вони швидко утворили трикутник навколо Адама і кристала. Елеонора закрила очі, концентруючись на своїй магії. Вона відчула, як сила землі піднімається через її ноги, як вітер огортає її тіло, як вогонь запалює її серце, і як вода тече в її венах.

«Стихії природи,» - прошепотіла вона. «Я прошу вашої допомоги. Допоможіть нам відновити баланс.»

Потужний вибух магічної енергії вирвався з її тіла, з’єднуючись з енергією Софії та Ігоря. Вони створили купол чистої магії навколо кристала і Адама.

Князь закричав, коли енергія кристала почала відділятися від нього. «Ні! Що ви робите? Зупиніться!»

Але Елеонора не могла зупинитися. Вона відчувала, як сила Творця Стихій пробуджується в ній повністю. Вона бачила потоки енергії, що пронизують світ, розуміла зв’язки між усіма елементами природи.

«Адаме,» - сказала вона, її голос звучав дивно, ніби через нього говорили самі стихії. «Ця сила не призначена для однієї людини. Вона належить всьому світу. Ми повинні повернути її назад.»

З останнім потужним сплеском енергії кристал почав руйнуватися. Енергія, що була в ньому ув’язнена, почала розсіюватися, повертаючись до природи.

Адам впав на коліна, його тіло тремтіло від шоку втрати такої величезної сили. Елеонора підбігла до нього, підтримуючи його.

«Що... що сталося?» - запитав він слабким голосом, його очі поступово поверталися до нормального кольору.

«Все добре, Адаме,» - м’яко сказала Елеонора. «Все закінчилося.»

Раптом печера знову затряслася. Без енергії кристала, яка підтримувала її структуру, вона почала руйнуватися.

«Ми повинні вибратися звідси!» - крикнув Ігор.

Елеонора і Софія допомогли Адаму підвестися, і вони всі разом побігли до виходу. Вони ледве встигли вибратися, коли печера за їхніми спинами обвалилася.

Вони стояли на схилі гори, важко дихаючи і дивлячись на руїни печери. Небо над ними поступово поверталося до свого нормального кольору, а спотворені рослини навколо починали набувати звичайних форм.