Розділ 3: Міхаель

Раптом вона помітила якийсь рух у кутку зали. Придивившись, Елеонора побачила знайому постать – це був Міхаель! Він стояв серед слуг, які розносили напої, і дивився прямо на неї.

Серце Елеонори завмерло. Що він тут робить? Як він зміг потрапити до палацу?

«Панно Ольшанська? З вами все гаразд?» – голос князя Адама вивів її з задуми.

«Так, так, пробачте,» – швидко відповіла вона, намагаючись зосередитися на розмові. «Я просто... трохи хвилююся перед виступом.»

Адам усміхнувся. «Це природно. Але я впевнений, що ви впораєтеся чудово. Можливо, вам потрібно трохи свіжого повітря? Дозвольте провести вас до саду.»

Елеонора завагалася. Вона хотіла знайти спосіб поговорити з Міхаелем, але розуміла, що не може просто так відмовити князю.

«Це було б чудово, князю,» – нарешті сказала вона, кидаючи останній погляд у бік Міхаеля.

Коли вони вийшли в сад, Елеонора відчула, як свіже повітря трохи заспокоїло її нерви. Князь Адам виявився приємним співрозмовником – він розповідав їй про історію палацу, про різні види магічних рослин, які росли в саду.

«Знаєте, панно Ольшанська,» – сказав він, коли вони зупинилися біля фонтану. «Я чув багато про ваші магічні здібності. Кажуть, ви особливо сильні в стихійній магії.»

Елеонора кивнула. «Так, це правда. Я завжди відчувала особливий зв’язок з природними стихіями.»

«Це дуже рідкісний і цінний дар,» – сказав Адам, дивлячись їй прямо в очі. «Такі здібності могли б бути дуже корисними для королівства.»

Елеонора відчула, як її серце прискорено б’ється. Вона розуміла, що за цими словами криється щось більше, ніж просто комплімент.

«Що ви маєте на увазі, князю?» – обережно запитала вона.

Адам на мить замовк, ніби обдумуючи свої слова. «Бачите, панно Ольшанська, в королівстві зараз непрості часи. Є... певні сили, які загрожують стабільності трону. І король шукає надійних союзників з сильними магічними здібностями.»

Елеонора відчула, як її охоплює тривога. «І ви думаєте, що я могла б бути одним з таких союзників?»

«Я в цьому впевнений,» – сказав Адам, беручи її за руку. «Ви талановита, розумна і походите з впливового роду. Разом ми могли б зробити багато добра для королівства.»

Елеонора завмерла, не знаючи, що відповісти. З одного боку, пропозиція князя була дуже привабливою – це був шанс зробити щось важливе, використати свої здібності на благо країни. З іншого боку, вона не могла позбутися думки про Міхаеля і про своє справжнє кохання.

«Князю Адам, я...» – почала вона, але раптом їх перервав гучний голос церемоніймейстера:

«Увага всім присутнім! Його Величність король Владислав IV запрошує панну Елеонору Ольшанську продемонструвати свої магічні здібності!»

Елеонора відчула, як її серце завмерло. Настав момент істини.

«Удачі, панно Ольшанська,» – сказав князь Адам, цілуючи її руку. «Я буду спостерігати за вами з захопленням.»

Елеонора кивнула і повільно рушила назад до палацу. Її розум був сповнений суперечливих думок і емоцій. Вона знала, що від цього виступу залежить багато що – її майбутнє, майбутнє її родини, можливо, навіть майбутнє всього королівства.

Коли вона увійшла до зали, всі погляди звернулися до неї. Король сидів на своєму троні, очікуючи її виступу. Батько стояв поруч, його обличчя виражало суміш гордості і напруження.

Елеонора глибоко вдихнула, намагаючись зосередитися. Вона закрила очі, відчуваючи, як магія пульсує в її венах.

Коли вона відкрила очі, зала завмерла в очікуванні. Елеонора підняла руки, і навколо неї почало формуватися легке світіння. Спочатку воно було ледь помітним, але поступово ставало яскравішим, набуваючи різних відтінків.

«Ваша Величносте,» – звернулася вона до короля, її голос звучав чітко і впевнено. «Дозвольте продемонструвати вам силу стихійної магії.»

Король кивнув, і Елеонора почала свій виступ. Вона створила в повітрі маленький вихор, який поступово збільшувався, набираючи силу. Вітер кружляв навколо неї, піднімаючи легкі предмети і створюючи вражаючий візуальний ефект.

Потім вона змінила стихію, і в її руках з’явилися маленькі вогняні кулі. Вони танцювали навколо неї, утворюючи складні візерунки у повітрі. Придворні затамували подих, спостерігаючи за цим видовищем.

Елеонора продовжувала, демонструючи своє вміння керувати водою та землею. Вона створила невеликий водоспад прямо посеред зали, а потім змусила квіти рости прямо з мармурової підлоги.

Нарешті, вона об’єднала всі чотири стихії в одному вражаючому фіналі. Вогонь, вода, земля і повітря кружляли навколо неї в гармонійному танці, створюючи неймовірне видовище.

Коли Елеонора закінчила свій виступ, зала вибухнула оплесками. Король встав зі свого трону, аплодуючи.

«Браво, панно Ольшанська!» – вигукнув він. «Це було справді вражаюче. Ви довели, що чутки про ваші здібності не перебільшені.»

Елеонора зробила глибокий реверанс. «Дякую, Ваша Величносте. Я рада, що змогла догодити вам.»

Коли вона випрямилася, її погляд зустрівся з поглядом Міхаеля, який все ще стояв серед слуг. Його очі світилися гордістю і... смутком? Елеонора відчула, як її серце стиснулося.

Раптом до неї підійшов батько, обіймаючи її. «Ти була чудова, люба,» – прошепотів він. «Ти зробила нашу родину гордою.»

Князь Адам також підійшов, щоб привітати її. «Це було неймовірно, панно Ольшанська,» – сказав він. «Ви перевершили всі мої очікування.»

Елеонора усміхнулася, але її думки були далеко. Вона не могла перестати думати про Міхаеля і про те, що він робив тут.

Раптом до неї підійшов один із королівських радників. «Панно Ольшанська,» – сказав він тихо. «Його Величність бажає поговорити з вами наодинці. Будь ласка, пройдіть за мною.»

Елеонора відчула, як її серце прискорено забилося. Приватна аудієнція з королем? Це було несподівано і... трохи лякаюче.

Вона пішла за радником, відчуваючи на собі погляди всіх присутніх. Коли вони увійшли до невеликої кімнати, де чекав король, Елеонора відчула, як її нерви напружилися до межі.