Розділ 11. Ефір Минулого.

Пан слідчий розмовляв на підвищених тонах із ректором. Суть розмови ми вловили одразу. Наш любий Тарган хоче чимшвидше заборонити поліції лазити по академії, пояснюючи це тим, що обшуки відволікають студентів від занять. Капітан розсерджено виходить із закладу.

1/0 на користь ректора. Даремно цей капітан злить Таргана – у того зв'язки всюди. Може так смикнути за ниточки, що голова капітана полить із посади першою. 

Почувши дзвінок, ми полетіли на нашу улюблену пару. Завжди спокійна викладачка Ебігейл сьогодні була якоюсь нервовою. Її погляд випалював дірки в кожному, хто хоч трохи збивався. 

— Пам'ятайте, "Ефір Минулого" не терпить сумнівів. Зосередьтеся на події, яку хочете витягнути з простору. Не забувайте: минуле може затягнути глибше, ніж ви очікуєте.  

Рубі штовхнула мене ліктем, мовчки вказуючи на наш котел. Поверхня зілля стала дзеркальною.

— Давай, Лорелеє, — тихо прошепотіла вона, — подумаємо про ту ніч.

Наше тріо взялося за руки й заплющило очі. Ми уявили ту саму ніч: гучна музика, ритуал... і ось ми бачимо її. Це не було схоже на кіно – ми відчували вітер, страх Еріки та навіть її думки.

— Я бачила... бачила те, що ви казали...Так, зняла. Все на фотоапараті... Добре, завтра передам. — її голос донісся крізь марево зілля.

Останнє, що ми побачили – як вона падає замертво. Примара забирає фотоапарат і так само раптово зникає.

Ми розплющили очі одночасно. Котел перед нами виплюнув хмару сірого диму, який миттєво розвіявся. Руки Рубі тремтіли так сильно, що вона вхопилася за край столу, аби не впасти.

— Ви це бачили? — прошепотіла Селена, збліднувши, — Вона не просто впала. Її розсікли за допомогою повітря. Як це можливо? На таке спроможні тільки відьмаки, яким понад двісті років! 

Я мовчала, намагаючись вгамувати магію, що рвалася назовні. Примара... Але найбільше з колії вибили слова "Завтра передам.". Невже моя здогадка вірна і професор Лоуренс справді Мисливець? Але хто ж тоді вбив бідолашну? 

Ми підняли очі на пані Ебігейл. Вона стояла біля вікна спиною до класу, але мені здалося, що вона пильно спостерігає за нашим відображенням у склі. Бачачи, що викладачка сама не своя, ми вирішили їй допомогти: прибрали котли та інгредієнти, а залишки зілля перелили в магічний бутель. 

Раптом її викликав ректор. 

— Дівчатка, закінчуйте тут самі, — вона швидко рушила до виходу, ніби тікаючи.

Прибираючи стіл від паперів, я випадково помітила лист від ректора.

— Рубі, Селено, ходіть сюди. Погляньте, що знайшла, — мій голос звучав уривчасто.

Ми разом, мов справжні шпигунки, почали читати цей зловісний лист: "Ебігейл, капітан не дурень. Він підозрює, що ми щось приховуємо. Якщо він прийде з обшуком – це кінець для всіх нас. Ми не зможемо приховати магічні кабінети та укриття, де проходять ритуали. Ще страшніше, якщо вони побачать когось із студентів у формі звіра. Ви ж знаєте, що першокурсники не вміють контролювати силу. І знайдіть камеру! Фотоапарат має бути знищено. Боюся, ми під загрозою викриття, Мисливцем". 

Дочитавши, ми за допомогою магії повернули лист на місце, щоб не викликати підозр. Вже в кафе ми трохи заспокоїлися і почали складати цей пазл.

— Так, дівчата, давайте зберемо до купи все, що ми дізналися, — почала я, відкриваючи нотатки в телефоні. — Що ми маємо?

— По-перше, дівчину змусив шпигувати викладач. Тепер ми майже впевнені, що він Мисливець. — задумливо відповіла Селена.

— Чому це? — заперечила Рубі. — Які факти?  Чому Лоуренс – Мисливець?

— Пригадай слова дівчини із зілля. Вона сказала, що впевнилася в його словах, коли побачила, як ми чаклуємо. Значить, він знав, куди її посилати. — почала пояснювати Селена.

— Добре. Далі ми бачимо, як якась "Примара" вбиває її та забирає докази. — продовжую я записувати.

— А потім ми знаходимо лист від ректора,  — долучилася до штурму Рубі. — Це що ж виходить: ректор знає вбивцю?

— Або він просто боїться війни. Якщо люди дізнаються, хто ми – нас закриють у лабораторіях, як піддослідних кроликів. — із жахом промовила я.

— Але питання залишається відкритим: хто ця Примара? І за чиїм наказом вона вбила Еріку? — запитала Рубі. 

Ми мовчали. Питань більшало, а відповіді ховалися в тінях.

— Так, дівки, давайте про щось веселіше, — раптом перевела тему Рубі — Наприклад: Лорі, коли це ти встигла вискочити заміж?

Я ледь не вдавилася кавою. 

— Вчора.

— Вчора? І нам нічого не сказала? — обурилася Селена. — Я думала ми найкращі подруги!

— Пробачте, все так закрутилося, що в мене просто вилетіло з голови. — почала виправдовуватися я.

Рубі хитро примружилася:

— А хто він? Красивий?

— Альфа вовків, — зніяковіло промовила я. — І так... дуже гарний.