26.2

Захоплена читанням, Тая не відразу почула оголошення про прибуття. Лише моряк, що розпочав підготовку до причалювання, з веселою усмішкою окликнув її:

— Ми прибуваємо. Вам варто це бачити.

Дівчина кліпнувши відірвалася від листа й завмерла. Паром повільно наближався до порту на Хітрі, і берег острова поступово розкривався перед її очима: червоні та білі будиночки, розкидані серед зелених пагорбів, вузькі звивисті дороги вздовж узбережжя, невеликі причали для риболовних човнів і паромів.

Коли паром причалив, Тая ступила на дерев’яний пірс і глибоко вдихнула свіже морське повітря. Легке хвилювання пробігло по спині — невідоме, але приємне, як перед новим розділом у книзі. Людей було небагато: хтось розвантажував рибу, хтось поспішав на роботу, але загалом острів здавався тихим і спокійним.

Тая повільно пройшла повз кілька магазинчиків та кафе, уважно оглядаючи вулиці й шукаючи вказівки щодо готелю. На одній із вузьких вуличок вона помітила невеликий guesthouse з вивіскою «Hitra Guesthouse» — біла будівля з червоною покрівлею, квітковими горщиками на підвіконнях і затишним входом. Вона увійшла всередину, і тепле світло ламп одразу огорнуло її, ніби запрошуючи залишитися.

На рецепції Тая пояснила, що прибула з паромом і хоче переночувати. Жінка привітно усміхнулася, перевірила вільні номера й видала ключі.

Номер був простий: ліжко з білим покривалом, невелика тумбочка, стілець біля вікна, через яке відкривався вид на тиху вуличку і частину порту. Тая поставила рюкзак біля ліжка, сіла на краєчок і відчула, як напруження останніх днів поступово відступає. Вона глянула у вікно на порт, де легкий морський вітер шепотів у гілках дерев, і зрозуміла: цей острів стане першим пунктом на її новому шляху.

Після короткого відпочинку Тая вирішила прогулятися вузькими вулицями Хітри. Березневе повітря було свіжим і прохолодним, час від часу легкий вітер піднімав дрібні хвилі на воді фіорду та хитав крони голих дерев. Сніг уже майже зійшов, залишаючи по узбіччях мокрі калюжі й зеленуваті плями трави, а сонце ледве пробивалося крізь сіре хмарне небо.

Вона зайшла в маленьке кафе, яке привернуло її увагу затишним світлом і ароматом свіжої випічки. Усередині було тепло, запах кориці і кави огортав одразу. Тая зайняла місце біля вікна, дивлячись на тихий порт і риболовні човни, що хиталися на хвилях.

До неї підійшла місцева жінка середнього віку з доброзичливою усмішкою і коротким русявим волоссям.
— Ви вперше на острові? — запитала жінка, поклавши на стіл гарячу чашку кави.
— Так, і це неймовірне відчуття… — злегка захоплено відповіла Тая, дивлячись на тихий порт за вікном. — Хочу побачити справжній дух цього місця.
— Тоді вам краще від’їхати від міста, — тихо сказала жінка. — Серед лісів є маленькі будиночки, в яких можна зупинитися на ніч. Довкола вас нікого не буде, лиш природа.
— Де я можу дізнатися про них більше?
— На стійці є буклети, ви можете вибрати будь-який.
— Дякую, думаю, я прислухаюся до вашої поради. Але в мене немає авто.
— Можна домовитися з місцевими, хтось вас відвезе. Або господар дому сам завезе вас, — усміхнулася жінка.

Жінка відійшла до іншого відвідувача, а Тая, взявши буклет, розглядала пропозиції. Вона зателефонувала за кількома номерами і вже за третім домовилася про бронювання невеликого будиночка на два тижні. Можна було заїхати сьогодні, тож Тая вирішила не тягнути.

Господар будиночка запропонував відразу заїхати в крамничку за продуктами. А вже ввечері, коли сонце почало сідати, Тая опинилася в місці, що стане її домом на найближчі два тижні. Господар допоміг розтопити каміни, показав, де брати дрова та як користуватися бойлером.

Попрощавшись з чоловіком, Тая наповнила ванну гарячою водою і нарешті дозволила собі розслабитися з вином. Все напруження подорожі і пережитого відпустило після третього бокала, а сон поступово заволодів її свідомістю.

Тая не бажала покидати зручне ліжко, тож дозволила собі поніжитися в обіймах сну трохи довше. Легкий сніданок супроводжувався переглядом новин, які були геть не втішні. Засмутившись, дівчина вирішила прогулятися довкола будинку. Ліс поступово прокидався: чути було пташині пісні та шурхіт тварин десь у далині. Цього разу Тая боялася відходити далеко, обираючи лише стежки поруч із домом.

На зворотному шляху вона вирішила повернутися іншою стежкою і вийшла на невеличку галявину серед дерев. Сонячні промені пробивалися крізь гілки хвойних дерев, малюючи на землі золотаві плями. Краса галявини захопила Таю.
— Здається, я знайшла місце… — тихо промовила вона, обійшовши галявину ще раз. Тепер вона була впевнена: саме тут варто попрощатися з бабусею та дідусем.

На острові швидко темніло, туман обволікав дерева, тож Тая, не затримуючись, повернулася до будинку. Вона підготувала урни та недочитаний лист, вирішивши прочитати його вже під час розвіювання праху. Лист від мами вона також обережно поклала до рюкзака.

Після вечері Тая повернулася в ліжко, увімкнула серіал на телевізорі та дозволила собі відпочити, відчуваючи, як поступово розслабляється тіло і розум після тривалого шляху.