24.2

У Великій залі, де зібралися члени Ради та дракени, які щойно повернулися з Південного королівства, панувала гнітюча тиша. Здивування охопило всіх, коли на порозі з’явився старий чоловік, який ледве переставляв ноги. Його вигляд був настільки виснаженим, що навіть ті, хто не впізнав його відразу, зашепотіли між собою. Придивившись уважніше, присутні зрозуміли: це був їхній староста, Дем’ян.

Рагнар миттєво підійшов, щоб підтримати його. В очах відбилася невіра:

— Дем’яне… — тихо промовив він, сповнений тривоги. — Що трапилося?

Староста, важко дихаючи, сів на підготовлений для нього стілець. Його старість і втома були настільки очевидними, що здавалося, ніби сам світ наклав на нього тягар часу. Перевівши подих, він заговорив:

— Я говорив із Бріт… — голос звучав як скрегіт старого дерева, що бореться з вітром.

Дем’ян похитав головою, збираючи залишки сил, щоб продовжити:

— Я хочу залишити цей світ, знаючи, що дракони і дракени будуть у безпеці. Тому часу в нас обмаль. Розповідайте, що сталося в Південному королівстві.

Присутні, які повернулися з королівства, почали доповідати. Голоси змінювалися від стриманих до напружених, коли вони згадували пережите:

— Король викликав нас на світанку і оголосив, що ми тепер його прислужники та раби, — промовив один із дракенів. — Нас мали заклеймити королівською печаткою.
— Серед охоронців були вірні драконам. Лише завдяки їм ми змогли втекти, — додав інший.
— Дракони забирали нас прямо з дахів замку, — промовив третій, його голос здригнувся.
— Нам довелося летіти крізь усе королівство, ухиляючись від переслідувань, — додав четвертий.

Члени Ради слухали уважно, задаючи уточнювальні питання. Поступово перед ними виростала чітка картина: зрада, полювання, втеча, союзники й вороги. Після завершення доповіді прибулим дозволили відпочити.

Староста весь цей час мовчав, уважно слухаючи. Тепер, коли тиша повернулася до зали, він заговорив знову:

— Бріт мала рацію… Острів потребує захисту. Всі дракони повинні повернутися сюди.

Іларіон, що стояв поруч, не приховував здивування:

— Батьку, нас підтримує Північне королівство і навіть Фалгар. Чому ти так занепокоєний?

Дем’ян опустив погляд, голос його став тихішим, але не менш рішучим:

— Наші дракони пережили полювання. Вони вижили, але це їм коштувало. Багато з них були поранені.

— Можливо, тобі варто відпочити, друже, — обережно запропонував Рагнар, явно переймаючись станом старости.

— Відпочинок мені не потрібен! — різко обірвав Дем’ян, хоча його голос швидко втратив силу. — Ті, хто пережив полювання, можуть втратити контроль над собою. І тоді світ забере їх.

Зала занурилася у моторошну тишу. Дем’ян, відчуваючи страх, додав:

— Бріт ледь не спалила стражників Східного королівства. Вона порушила домовленість зі світом, і тепер він її забирає. Так станеться з іншими драконами, якщо ми їх не захистимо.

Він пояснив, що почув від Бріт: коли люди з’явилися у світі, дракони спершу вирішили не втручатися. Але коли людство зросло, деякі дракони почали на них полювати. Світ відповів покаранням, забираючи енергію у тих драконів, які ставали небезпечними для людей.

Слова старости лягли важким тягарем на присутніх. Рада зрозуміла: питання захисту острова і драконів тепер стало питанням виживання.

— Ми повинні захистити наших друзів і не дати їм загинути, — ледве вимовив Дем’ян. Голос його обірвався, і він заснув просто в кріслі, залишивши залу у важкому розпачі.

— Батьку? — обережно промовив Іларіон, торкаючись його плеча. — Він спить… — додав із сумом, опускаючи голову.

— Якщо слова Дем’яна правдиві, — суворо промовив Рагнар, уважно дивлячись на карту, — потрібно негайно повідомити всіх дракенів, щоб вони повернулися.

— Кораблям потрібно тиждень, щоб залишити материк і Фалгар, — рішуче сказав Айрін, розуміючи, що від кожної миті залежить життя.

— Потрібно знайти Саліма. Він вирушив на материк, бо знайшов записи у старих книгах, — занепокоєно додала Мілена. — Де зараз Міра і Глен?

— Треба перевірити книгу записів, щоб дізнатися, куди вони вирушили, — мовив Рагнар. Він бачив, як тривога Мілени наростала, особливо через звички Саліма, який останні роки часто залишав острів без попередження.

Книги записів дракенів, створені ще з моменту, коли налагоджували постійні маршрути між островом і материком, зберігали докладну інформацію про всі подорожі. Вони дозволяли дізнатися, де знаходиться кожен дракен, коли вирушав і коли повертався.

— Я займуся цим, — рішуче сказала Мілена. — Треба передати всім звістку і негайно закликати їх повернутися. Дракони дракенів, які служать на кораблях, сповістять своїх дракенів дуже швидко.

— Після повернення наших кораблів морські дракони змінять дно навколо острова, зробивши його скелястим. Жоден корабель не зможе пройти, — додав Айрін, плануючи оборону острова.

Через годину староста прокинувся. Його син Іларіон, що весь час турбувався про батька, пояснив йому всі ухвалені рішення.

— Це правильно, — тихо промовив Дем’ян, опускаючи голову. — Острів треба захистити… Але я хочу попрощатися з усіма. Сили швидко покидають мене, і мій розум уже не такий ясний. Я не зможу більше нічого підказати.

— Друже, ти був найкращим старостою, який у нас був, — поклав руку на плече Дем’яна Рагнар, не приховуючи щирості.

— Я просто був найдовше на цьому посту, — тихо усміхнувся старий, поклавши руку на руку друга.

— Ці століття принесли острову процвітання, — додав Айрін, присівши навпроти. — Ти захистив драконів і врятував їх, очолюючи нас.

Старий чоловік розчулився. Сльози, яких він не проливав навіть у день народження сина, тепер котилися по його зморшкуватому обличчю.

До зали увійшли Дір та Інгрід. Дракони повідомили, що всіх чекають у великій залі. Дем’яна обережно перенесли на диван у сусідній кімнаті, де він провів час до вечора.