Глава 18

Глава 18

— Рада погоджується з вашими переконаннями відправити на Фалгар ще один корабель, — підсумував староста після довгих вечірніх обговорень і суперечок. — Це рішення прийнято одноголосно.

— Сайрон, ми побудуємо новий корабель і наберемо команду з добровольців, — заявив Рагнар із запалом у голосі. — Я особисто візьму участь у будівництві та підготовці до подорожі.

— Але будуть обмеження, — зауважив син старости, піднявши руку, щоб привернути увагу. — Команда може залишатися за межами острова не більше трьох місяців. Це необхідно, щоб уникнути виснаження чи хвороби.

Староста звернувся до Саліма, який сидів у задумі:

— Тобі доведеться написати про драконів маленькі тексти, схожі на ті, що ви бачили на Фалгарі. Вони мають звучати так, ніби створені там, а не тут.

— Ми з Інгрід допоможемо, — раптом втрутився Дір, обіймаючи руку дружини. — Ми теж читали багато книжок на Фалгарі, тож зможемо знайти потрібний стиль.

Староста вдячно кивнув.

Після завершення обговорення торгових питань — які товари готувати для продажу, коли відправиться корабель та якими маршрутами — усі розійшлися. Кожен пішов із власними думками, усвідомлюючи, що це рішення стане важливим кроком для їхнього народу.

Розклавши карту острова на широкому дерев’яному столі, Рагнар та Сайрон схилилися над нею, уважно розглядаючи узбережжя.

— Нам потрібне місце, де берег достатньо глибокий для спуску великого човна, — зазначив Рагнар, обводячи пальцем кілька потенційних локацій. — Ось тут непогано, але доведеться розчистити частину лісу.

— А якщо подивитися сюди? — Сайрон вказав на затоку на східному узбережжі. — Вода спокійніша, ґрунт стабільніший. Але доведеться зміцнити берег, щоб збудувати причал.

Рагнар трохи потирав підборіддя:

— Витрати часу будуть меншими, якщо залучимо драконів. Вони можуть швидко перенести матеріали і допомогти зводити підпори для причалу.

— Чудово, — погодився Сайрон. — Але нам потрібна не просто верф, а повноцінна споруда, що витримає вагу великого корабля. До того ж потрібна майстерня для роботи з деревом і металом.

— Тоді це місце — найкращий варіант, — Рагнар впевнено вказав на затоку. — Поруч є джерело прісної води, а ще й доступ до південного схилу, де добрий камінь для фундаменту.

— Гаразд, — кивнув Сайрон. — Почнемо завтра з розчищення території.

Рагнар посміхнувся:

— Згадай усе, що бачив на верфі в Фалгарі. Нам потрібні всі деталі, щоб створити точні креслення.

Сайрон замислено подивився на ескіз корабля:

— А щодо корабля? Він більший, ніж ми робили минулого разу. Чи витримає конструкція верфі таке навантаження?

— Ми зробимо додаткові підпори. Дракони допоможуть підняти балки на потрібну висоту. Я ще хочу спробувати новий вид покриття для дерева — змішати смолу з певними мінералами. Це збільшить стійкість до вологи, — впевнено відповів Рагнар.

— Добре. Але хто працюватиме на верфі? Не всі мають потрібний досвід, — зауважив Сайрон.

— Бажаючі вже з’являються, — посміхнувся Рагнар. — Здається, ця подорож запалила в людей нову жагу до життя. Тому помічників буде достатньо.

Сайрон усміхнувся:

— Люди справді змінилися. Добре, тоді погоджуємо план. Завтра вранці починаємо будувати верф.

Завдяки драконам, які із захопленням спостерігали за кожним кроком будівництва та охоче допомагали, верф була завершена у рекордні строки. Деревина та каміння швидко транспортувалися на потрібні місця, а важкі балки підіймалися в повітря сильними крилами й м’яко опускаючись на свої місця. Дракони грайливо піднімали дрібні дошки хвостами, підштовхували великі балки лапами, а іноді навіть дихали теплом, щоб висушити свіжу деревину.

За два тижні навколо верфі почало збиратися дедалі більше людей. Одні прагнули спробувати себе у будівництві корабля, інші — просто спостерігали, надихаючись спільною роботою. Атмосфера нагадувала свято, символ нового початку для острова. Сміх, розмови та стукіт молотків перепліталися з низьким гулом драконячих крил, створюючи неповторну мелодію праці.

Рагнар, стоячи біля готової конструкції, погладив долонею одну з балок:

— Готово. Тепер можна братися за корабель.

Сайрон кивнув:

— Із такою командою ми впораємося навіть раніше, ніж планували.

Будівництво корабля затягнулося.

Незважаючи на допомогу драконів із верф’ю та транспортуванням матеріалів, більшість тонкої роботи виконували люди. Кожен доброволець спочатку навчався, як правильно працювати з деревом, металом і вітрилами. Дракони, сидячи на сусідніх балках або кружляючи над верф’ю, уважно спостерігали, іноді тихо мурмотіли, ніби підбадьорюючи новачків. Духи вогню та повітря весь час кружляли серед майстрів.

— Коене, ти не можеш просто різати це полотно ось так! — злегка роздратовано сказав Рагнар, спостерігаючи, як молодий тесля старанно, але невпевнено обрізає тканину для вітрила. — Тримай ніж рівно, і слідкуй за розміткою.

— Вибачте, — пробурмотів Коен, знову взявшись за роботу. — Просто ніколи раніше не працював із такою тканиною.

Рагнар глибоко зітхнув і поклав руку на плече хлопця:

— Нічого, всі ми вчимося. Головне — не поспішай і запитуй, якщо щось незрозуміло.

Сайрон, показуючи креслення, уважно слідкував, щоб дракони не заважали людям, хоча вони час від часу грайливо оберталися у повітрі, переганяючи один одного і створюючи легкий вітер, який освіжав працюючих.

Громовики весь час намагалися влаштувати маленьку бурю, в приміщені верфі, коли хтось жалівся на жару. А Сварожичі пропалювали дерев’яні столи коли сильно збуджувалися від захоплення роботою теслярів. Стихійні духи обожнюють крутитися серед майстрів.

Досвід ізоляції на острові, де дракени прожили багато років, дав людям можливість розвинути різні ремесла. Вони навчились шити одяг, будувати будинки — і тепер ці знання стали у пригоді при будівництві корабля. Спершу майстри мусили пояснювати найосновніше, але з кожним днем робота йшла дедалі швидше, і навколо лунали похвали та заохочення.