7.2

Протягом тижня Мілена і дракониха поступово звикали одна до одної. Їхній зв’язок був важким і сповненим недовіри: дракониха не підпускала до себе людей, а Мілена не могла звикнути до раптового проникнення в свої думки. Дивні видіння, які виникали щоразу, коли дракониха відкривала зв’язок, не давали жінці спокою. Зрештою вона не витримала і вирішила поговорити з недовірливим створінням.

— Нам доведеться якось домовитися, — почала Мілена, дивлячись прямо в очі драконихи. — Твої думки не дають мені спокійно жити. Я не можу виконувати свої обов’язки, коли в будь-який момент ти раптом відкриваєш зв’язок.

Голос Мілени звучав напружено, в ньому відчувався гнів — виправданий. Цього ранку, коли принесли пораненого чоловіка, вона замість того, щоб діяти швидко, застигла на місці. Зв’язок з драконихою раптом активувався, і перед її очима постали спогади про жахливий напад людей. Картини були настільки реальними, що Мілена розплакалася, її тіло охопила дрож, а серце здавалося важчим за камінь. Лише зібравшись із силами, вона змогла допомогти чоловікові, у якого була величезна рана на нозі. Хоча в поселенні загадкові сили прискорювали загоєння, без своєчасного очищення і зупинки кровотечі наслідки могли бути фатальними.

— Я розумію, що ти пережила страшні події, — продовжила Мілена, намагаючись заспокоїти себе й дракониху водночас. — Те, що зробили ті люди, — це жахливо. Але це була не я, і це не ті, що живуть тут. Ми врятували тебе. Якщо ми не знайдемо спільної мови, може статися щось ще гірше.

Дракониха уважно слухала, її сумні очі наповнювалися розумінням, але страх, який глибоко оселився в душі, не дозволяв відпустити минуле. Вона відчувала, що помиляється, але не знала, як перебороти власні переживання.

Мілена, сповнена емоцій, ходила взад і вперед, намагаючись знайти слова, що могли б дійти до драконихи. А та, спостерігаючи за цим дивним створінням, яке могло чути її думки, відчувала щось нове: потік емоцій, що виходив від жінки, був настільки сильним, що дракониха вперше в житті відчула тепло і спокій. Не зовсім розуміючи, що відбувається, вона несміливо зробила кілька кроків уперед, крила її тихо здригнулися, але вже не від страху, а від обережної цікавості.

Коли дракониха опинилася ближче до Мілени, її серце затопило дивне відчуття тепла і безпеки, якого вона раніше не знала. Це нове почуття змусило створіння задуматися, чи варто спробувати довіритися жінці.

Мілена застигла на пів слова, помітивши, що дракониха — точніше, слухачка, адже вона поки що не передавала ані картинки, ані емоції — вперше за кілька днів здригнулася і рушила з місця. Вона наблизилася настільки, що її морда опинилася на рівні голови жінки. Великі ніздрі драконихи широко розкривалися, вдихаючи аромат трав, землі і теплий запах Мілени.

Жінка затаїла подих, не насмілуючись дихнути. Лише коли холодний ніс доторкнувся до її щоки, вона зрозуміла, що це обнюхування. Серце калатало шалено, але вона залишалася нерухомою, дозволяючи створінню дослідити її без страху.

Дракониха підповзла ще ближче і, до здивування Мілени, обережно поклала голову біля її ніг. У цьому жесті відчувалася суміш недовіри та прагнення знайти захист.

Мілена повільно простягнула руку, кінчиками пальців торкаючись шорсткої, але теплої шкіри дракона. Від дотику шкіра віддавала м’яким теплом, а шорсткість не відлякувала — вона була приємною, навіть заспокійливою. Дракониха не відсахнулася, і жінка, набравшись сміливості, провела долонею по величезній морді. Кожен рух був повільним і обережним, наче вона боялася злякати створіння.

— Нам потрібно вправити твої крила, — тихо сказала Мілена, продовжуючи лагідно погладжувати дракониху. — Інакше ти більше не злетиш.

Її слова звучали спокійно, але рішуче. Мілена відчувала, що це буде нелегко, але відчуття ниточки довіри, що вперше з’явилося між ними, давало надію.

Протягом тих днів, що дракониха перебувала в поселенні і не йшла на контакт з людьми, Чорний постійно передавав Інгрід образи інших драконів, які колись зазнали подібних поранень. Він показував, як виглядали їхні зламані крила і до чого призводила втрата можливості літати. Хоч дракон і не був балакучим, він поділився й важливою інформацією: кістки драконів зростаються досить швидко — всього за два тижні. Але процес був невблаганним: якщо крила не вправити до завершення цього часу, вони могли залишитися викривленими назавжди.

Інгрід передавала Мілені всі спостереження та малюнки, і саме тому знахарку так турбувало питання про крила. Вона знала: кожен день зволікання може коштувати драконихі здатності літати.

Чорний і Біла, яких поранена дракониха поступово підпускала до себе, витрачали весь вільний час на те, щоб переконати її дозволити наблизитися й людям. Вони розуміли, що допомога необхідна, але страх драконихи відчувався майже фізично: її тіло напружувалося, очі блищали тривогою, а кожен рух видавав обережність. Лише після того, як Мілена зірвалася на неї, виплеснувши всі думки й переживання, дракониха з недовірою, але все ж дозволила підійти тим, кого привела жінка.

— Нам потрібно діяти зараз, поки ще не пізно, — сказала Мілена, ходячи туди-сюди, як зазвичай робила, коли нервувалася. Інколи це дратувало присутніх, але тепер усі змирилися з її звичкою. — Хрящова тканина на місцях переломів ще не затверділа повністю, але й часу залишилося мало. Потрібно знайти спосіб закріпити крила, щоб вони не рухалися.

Кожен почав готуватися до виконання складної і клопіткої роботи.

Мілена разом із Інгрід зварили снодійний відвар. Його вистачило б, щоб приспати півсвіту. Напоїти дракониху виявилося непростим завданням: спершу вона опиралася, шипіла і відштовхувала руки, але під м’яким, але наполегливим впливом Чорного та Білої поступово заспокоїлася і дозволила ввести відвар.

Люди працювали дуже обережно. Хрящі були м’якими, але вже набували певної міцності, тому доводилося їх обережно розправляти і підлаштовувати під правильне положення кісток. Це була клопітка й болісна робота, адже навіть найменший неправильний рух міг позбавити дракониху здатності літати. Чорний демонстрував приклад: він багато разів розправляв і складав свої крила на прохання людей, дозволяючи відчути правильну структуру і гнучкість.