Глава 13 Історії, що мандрують світом

— Рада погоджується з вашими переконаннями відправити на Фалгар ще один корабель, — підсумував староста після довгих вечірніх суперечок і обговорень. — Це рішення прийнято одноголосно.

— Сайрон, ми побудуємо новий корабель і наберемо команду з добровольців, — заявив Рагнар, із запалом у голосі. — Я особисто візьму участь у будівництві та підготовці до подорожі.

— Але будуть обмеження, — зауважив син старости, піднявши руку, щоб привернути увагу до себе. — Команда може залишатися за межами острова не більше трьох місяців. Це необхідно, щоб уникнути ризику виснаження чи хвороб.

Староста звернувся до Саліма, який сидів у задумі:

— Тобі потрібно буде написати про драконів маленькі тексти, схожі на ті, що ви бачили на Фалгарі. Вони мають звучати так, ніби створені не тут, а на Фалгарі.

— Ми з Інгрід допоможемо йому, — раптом втрутився Дір, обіймаючи руку своєї дружини. — Ми теж читали багато книжок на Фалгарі, тому зможемо знайти потрібний стиль.

Староста вдячно кивнув.

Після того як завершили обговорювати торгові питання — які товари підготувати для продажу, через який час корабель відправиться та які маршрути використати — усі розійшлися. Кожен пішов із своїми думками, усвідомлюючи, що це рішення стане важливим кроком для їхнього народу.

Розклавши карту острова на широкому дерев'яному столі, Рагнар та Сайрон схилилися над нею, уважно розглядаючи узбережжя.

— Нам потрібне місце, де берег достатньо глибокий для спуску великого човна, — зазначив Рагнар, обводячи пальцем кілька можливих локацій. — Ось тут непогано, але доведеться розчистити частину лісу.

— А якщо подивитися сюди? — Сайрон вказав на затоку на східному узбережжі. — Вода спокійніша, і ґрунт стабільніше. Але тут доведеться зміцнити берег, щоб збудувати причал.

Рагнар задумався, трохи потираючи підборіддя:

— Витрати часу будуть меншими, якщо залучити драконів. Вони можуть швидко перенести матеріали, а також допоможуть зводити підпори для причалу.

— Чудово, — погодився Сайрон. — Але нам потрібна не просто верф, а повноцінна споруда, яка зможе витримати вагу великого корабля. До того ж ми маємо подумати про майстерню для роботи з деревом і металом.

— Тоді це місце — найкращий варіант, — Рагнар впевнено вказав на затоку. — Поруч є джерело прісної води, а ще й доступ до південного схилу, де є добрий камінь для фундаменту.

— Гаразд, — Сайрон кивнув. — Почнемо завтра з розчищення території.

Рагнар посміхнувся:

— Згадай все що ти бачив на верфі в Фалгарі. Потрібні всі деталі, щоб створити креслення.

Сайрон замислено подивився на ескіз корабля, що лежав поряд:

— А щодо корабля? Його розміри більше, ніж ми робили минулого разу. Чи витримає конструкція верфі таке навантаження?

Рагнар кивнув:

— Ми зробимо додаткові підпори. Дракони допоможуть підняти балки на потрібну висоту. Я також хочу спробувати новий вид покриття для дерева — змішати смолу з певними мінералами. Це має збільшити стійкість до вологи.

— Добре. Але хто працюватиме на верфі? Не всі мають потрібний досвід, — зазначив Сайрон.

— Бажаючі вже з'являються, — посміхнувся Рагнар. — Тільки-но ви повернулися багато хто почав цікавитися подальшими подорожами. Здається, ця подорож запалила в них нову жагу до життя. Тому думаю помічників буде достатньо.

Сайрон усміхнувся:

— Люди справді змінилися. Добре, тоді погоджуємо план. Завтра вранці починаємо будувати верф.

Завдяки драконам, які із захопленням спостерігали за кожним кроком будівництва та охоче допомагали, верф була завершена у рекордні строки. Деревина та каміння швидко транспортувалися на потрібні місця, а важкі балки підіймалися в повітря сильними крилами.

За два тижні будівництва навколо верфі почало збиратися дедалі більше людей. Одні були зацікавлені спробувати себе у будівництві корабля, інші — просто спостерігали, надихаючись спільною роботою. Атмосфера нагадувала свято, яке символізувало новий початок для острова.

Рагнар, стоячи біля готової конструкції, погладив долонею одну з балок:

— Готово. Тепер можна братися за корабель.

Сайрон кивнув:

— Із такою командою ми впораємося навіть раніше, ніж планували.

Будівництво корабля затягнулося. Незважаючи на те, що дракони допомогли з верф’ю та транспортуванням матеріалів, більшість тонкої роботи виконували люди. Кожен доброволець, який долучався до справи, спочатку мав навчитися, як правильно працювати з деревом, металом і вітрилами.

— Коене, ти не можеш просто зрізати це полотно ось так! — злегка роздратовано сказав Рагнар, спостерігаючи, як молодий тесля старанно, але невпевнено обрізає тканину для вітрила. — Тримай ніж рівно, і слідкуй за розміткою.

— Вибачте, — пробурмотів Коен, знову взявшись за роботу. — Просто я ніколи раніше не працював із таким матеріалом.

Рагнар глибоко зітхнув і поклав руку на плече хлопця:

— Нічого, всі ми вчимося. Головне — не поспішай і запитуй, якщо щось незрозуміло.

Рагнар та Сайрон терпляче пояснювали кожну деталь: як правильно з’єднувати дошки, підганяти кілки, обробляти деревину, щоб вона була водонепроникною.

Досвід ізоляції на острові, де дракени прожили багато років, справді дав можливість розвинути різні ремесла. Люди навчилися шити одяг, будувати будинки, і тепер ці знання стали в пригоді при будівництві корабля. Хоча спочатку майстри мусили пояснювати найосновніше, з кожним днем робота йшла дедалі швидше.

— Подивіться на це, — захоплено сказав один із теслярів, показуючи чудово виготовлену деталь для кіля. — Я навіть не замислювався, що колись мені буде подобатися працювати з деревом.

Сайрон посміхнувся, глянувши на Рагнара:

— Ми будемо пишатися цим кораблем. Він стане символом нашого нового зв’язку з рештою світу.

Рагнар кивнув, погладжуючи дошки корпуса:

— Це більше, ніж просто корабель. Це наш шанс показати, що ми можемо побудувати майбутнє своїми руками.