Глава 11 Зв’язок

Коли команда наближалася до величної гавані Кальдона, всі мовчки спостерігали за масштабами міста. На високому пагорбі, що височів над берегом, вони побачили будинок, зроблений із каменю. Лів і Тімоті обмінялися здивованими поглядами.

— Нарешті! — прошепотіла Лів, не зводячи очей з будівлі. — Я вже думала, що ніколи не побачу тут каменю.

— І не просто будівля, а цілий палац, — додав Тімоті, вказуючи на прикрашені колони, які блищали в променях сонця.

Тим часом гавань розгорнула перед ними ще одне видовище: величезні кораблі з високими щоглами стояли на якорях, готові до відплиття чи розвантаження. Сайрон, який стояв на носі їхнього човна, не міг відвести погляду.

— Ці судна... — захоплено промовив він. — Це не просто кораблі, це шедеври!

За кілька хвилин до того, як вони досягли порту, маленький човник виплив їм назустріч. Чоловік у простому одязі рибалки енергійно веслував, а потім підняв руку в привітальному жесті.

— Вітаю, мандрівники! — гукнув він, коли наблизився достатньо близько. — Ви прибули до Кальдона, і я мушу вас попередити про правила нашої торгівлі!

Сайрон нахилився вперед, кивнувши чоловікові.

— Ми слухаємо. Що потрібно знати?

— По-перше, ви повинні пришвартуватися до маленького причалу. Великі судна мають свої місця, а для таких, як ваш човен, є виділена зона. По-друге, будь-яка торгівля в порту дозволяється лише після реєстрації у керівника гавані. Це коштуватиме вам п’ядесят срібних монет. І по-третє, товари повинні бути оглянуті перед продажем, щоб уникнути контрабанди.

Чоловік усміхнувся, побачивши, як команда уважно слухала.

— Не хвилюйтеся, це звичайні правила. І якщо у вас є щось дійсно цінне, наші купці з радістю це придбають.

— Дякуємо за попередження, — відповів Сайрон, обмірковуючи почуте. — Чи є ще щось, про що варто знати?

— Тільки одне: не порушуйте правил, бо місцеві стражники дуже серйозні в своїй роботі. Бажаю вам успіху! Пливіть за мною. – і сівши за весла чоловік енергійно почав гребти. Команда не відстаючи вела човен за проводжатим.

Чоловік відплив до причалу де було скупченя таких само маленьких човників, а команда продовжила свій шлях до маленького причалу. Пришвартувавшись, вони швидко звільнили човен від зайвого вантажу й підготувалися до зустрічі з керівником порту.

Сайрон узяв на себе ініціативу. Разом із Лів і Тімоті вони вирушили до офісу, який знаходився в центрі гавані. Керівник порту, чоловік із широкими плечима та суворим виглядом, уважно вислухав їхню заявку.

— П’ятдесят срібних монет за оренду причалу й дозвіл торгувати, — сказав він, беземоційно протягуючи руку.

Сайрон беззаперечно відрахував потрібну суму й поклав монети на стіл.

— Ваша реєстрація готова, — промовив керівник, передаючи їм дозвільний пергамент. — Ласкаво просимо до Кальдона. Торгівля дозволена в межах ринку гавані. Дотримуйтесь правил, і у вас не буде проблем.

Вони вийшли з офісу з пергаментом і легким відчуттям полегшення. Попереду на них чекали можливості, які обіцяло це величне місто.

Команда розділила обов’язки: частина вирушила до ринку, інші залишилися біля причалу охороняти човен. Торговці, які тільки побачили їхній вантаж, одразу почали розпитувати, що привезли мандрівники.

Сайрон, як мав досвід в торгівлі, спокійно і впевнено, взяв на себе роль переговорника. На прилавок торговця, до якого їм рекомендували звернутисся місцеві, він поклав кілька ретельно вичинених шкур і набір із одягу, виготовленого з м'якої, якісної тканини.

— Оце так робота! — вигукнув торговець, чоловік із акуратно підстриженим бородою і веселими очима. — Ви самі це робили?

— Так, наші майстри знають свою справу, — відповів Сайрон, легко посміхаючись.

Торговець уважно роздивлявся кожну шкуру, перевіряючи якість виділки. Він потер тканину одягу між пальцями, роздивлявся рівність швів і, врешті, задоволено кивнув.

— Такого товару я давно не бачив! За ці десять наборів я готовий заплатити вам хорошу ціну. А якщо привезете ще сто, платитиму наперед!

— Сто — це чимало, — відповів Сайрон, вдало приховуючи радість. — Ми обговоримо це з нашими майстрами.

— Тоді по рукам, забираю те що ви маєте зараз. І буду чекати вашої відповіді про співпрацю.

— В нас є ще посуд, кому я можу запропонувати його?

— Якщо він такої ж якості як той товар, що ви продали мені. – Сайрон затверджено кивнув. - Тоді дозвольте познайомити вас із одним хорошим ділком. Він працює з посудом і точно зацікавиться вашими товарами.

У крамниці з посудом їх зустрів середнього віку чоловік із завзятими очима та натхненою посмішкою. Він з повагою оглянув кожен виріб, який вони принесли: дерев’яні чаші, вирізьблені візерунки на ложках, а також великий піднос із вишуканою інкрустацією. Глиняні миски та тарілі які були обпалені вогнем дракона. Який надав їм міцності.

— Це справжня майстерність! — вигукнув він. — Де ви навчилися такого?

— Наші майстри багато років удосконалюють свої навички, — відповіла Лів, яка цього разу вирішила взяти участь у переговорах.

— Я заберу все! І якщо будете привозити ще — знайдемо для вас постійне місце на ринку.

Після коротких обговорень команда погодилася продати весь посуд, отримавши за нього щедру суму.

— На цьому ми поки зупинимося, — сказав Сайрон, коли торговець почав розпитувати про можливість регулярних поставок. — Нам потрібно обговорити це зі старостою нашого селища.

Торговці трохи засмутилися, але прийняли відповідь із розумінням. Зібравши зароблені гроші, команда покинула ринок, повні рішучості обдумати нові перспективи торгівлі та подальший шлях.

На зароблені кошти команда вирішила тимчасово оселитися в місті, аби мати місце для відпочинку та обговорення своїх наступних кроків. Їм пощастило знайти невеликий будинок у спокійному кварталі неподалік від порту. Господиня, літня жінка на ім’я Еннелія, привітно зустріла мандрівників.