Легенда Місяця
Розділ 5
Місяць вже збиралась вирушати. Ось-ось останні промені Сонця мали сховатись, як вона почула знайомі звуки сопілки. Серце знову забилось, а по тілу розлилося приємне тепло.
- Все ж прийшов. - стиха промовила Місяць. Вона сподівалась, та намагалась не думати над цим. Прощання вже відбулось, все вже було вимовлено та вимовчано, але так хотілось побачити, хоч на мить, перед довгою дорогою.
- Ти прийшов, прийшов! - Місяць бігла туди, де чула мелодію.
- Звісно, хіба могло бути інакше?
- Ні. Ой. А чому ти верхи?
- А ти здогадайся.
- Ти зійшов з розуму.
- Щось часто я став це чути, може так воно і є. Треба буде подумати, коли ми повернемось з твоєї подорожі.
- І навіть не думай сперечатись, - випереджаючи можливі аргументи промовив музикант. Він просто не зміг би нічого сказати у відповідь. - Тож пішли, здається, у когось купа роботи. Це я зібрався на прогулянку, ти ж бо казала, що подорожувати цікаво.
Місяць нічого не казала у відповідь, просто слухала його голос і насолоджувалась відчуттям присутності поряд.
Відредаговано: 19.02.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
