Бонусний епізод: Десятиліття по війні

Минуло десять років. Лунний Ліс розквітнув у повній гармонії. Величезні дерева створювали тіньові коридори для магічних істот, озера відбивали світло сонця, а небо літало від криків драконів. Ліс вже не бачив страху чи темряви — тільки життя, силу і радість.

Діти Лeї та Іріана виросли справжніми драконами-людьми. Їхні крила сяяли сріблом і золотом, а магія, що тремтіла в їхніх руках, могла освітлювати ніч. Вони навчалися летіти, боротися і контролювати магію, слідуючи за прикладом батьків.

— Дивись, — сміючись, сказала Лея, — вони вже влаштували власну гру «полювання на світло».

Іріан усміхнувся:
— Вони сильніші за мене в їхньому віці, і вже не бояться нічого. Темрява більше не має над ними влади.

Серед галасу і сміху діти зупинилися на хвилину й дивилися на батьків. Один із синів підлетів і поклав голову на плече Іріана.
— Тату, покажи мені, як ти переміг Морґара, — попросив він.

— Згодом, — відповів Іріан і обійняв його, відчуваючи гордість і любов. — Зараз ти мусиш навчитися літати і довіряти своїй магії.

Лея притиснулася до Іріана, відчуваючи тепло і близькість, що пройшли через всі роки випробувань. Вони більше не ховалися, їхнє кохання стало опорою родини, їхньою силою і світлом для нового покоління.

На горизонті здійнялася хмара світла — знак того, що магія Лунного Лісу зростає, і тепер вона належить дітям, які продовжать легенду Білого Дракона.

І навіть через десятиліття, у спокої і радості, Лея і Іріан залишалися поруч один з одним, обіймаючи своє минуле, теперішнє і майбутнє. Вони знали: будь-які темні часи залишилися позаду, а їхнє кохання й сім’я — найсильніша магія в світі.