Народження нового світу

Весна повернулася до Лунного Лісу. Сніги розтанули, річки заспівали чистими струмками, а повітря наповнилося запахом цвіту та свіжої трави. Ліс, який колись ховався в темряві, тепер сяяв від відновленого життя.

Лея і Іріан стояли на березі Великого Озера, споглядаючи, як молоді дракони-люди вчаться літати над водою, а чаклуни тренують свої магічні здібності. Їхній союз зміцнів у війні, а тепер перетворився на основу нового порядку: сили Лунного Лісу були єдині, а мир став можливим.

— Дивись, — прошепотіла Лея, — вони ростуть сильними. І цей мир ми створили своїми руками.

Іріан обійняв її, і вона притиснулася до нього, відчуваючи тепло, яке вже несли роки спільних випробувань.

— І ми разом ростимо нове покоління, — сказав він тихо. — Наших дітей.

Вони підняли погляд на маленький садочок біля озера, де трійко маленьких драконів-людей гралися, їхні крихітні крила мерехтіли у сонячному світлі. У кожному русі, у кожному сміху відчувалася спадщина їхньої любові та мужності.

Лея взяла Іріана за руку і провела його між дерев, де рожевий бузок розкидав свої пахощі. Вони зупинилися у затінку величезного дерева, відчуваючи близькість один одного. Тепло їхніх тіл змішувалося з ароматами весни. Вони торкалися плечей, рук, губ, відчуваючи, що всі випробування, страх і втрати зробили їхнє кохання ще міцнішим.

— Я ніколи не уявляла, що можу любити так сильно, — сказала Лея, дивлячись у його очі, що світлилися ніжністю.

— А я ніколи не думав, що знайду у цьому світі когось, хто стане моїм світлом, моєю силою, — промовив Іріан, притискаючи її до себе.

Вони стояли так довго, що здавалось, ніби весь Лунний Ліс замовк, поважаючи їхній момент. Кожен дотик, кожен погляд говорив про довіру, пристрасть і глибоку єдність. Їхнє кохання вже стало частиною світу, який вони врятували, — сильним, незламним і життєствердним.

Тепер, коли Морґар і його темрява були переможені, кланові суперечки зникли, а союз Лунного Лісу став міцним, Лея і Іріан могли дивитися у майбутнє без страху. Їхні діти росли, а разом із ними росли надії на кращий світ.

— Цей ліс, цей світ, наше життя… — сказала Лея, — все це тепер наше, завдяки любові і відвазі.

Іріан обняв її, і вони разом дивилися на захід сонця над Лунним Лісом. Крилаті діти гралися у сяйві останніх променів, сміючись і махаючи крилами, наче вітання новому життю.

Світ був врятований, темрява подолана, а їхнє кохання стало опорою нового покоління.

І в цьому світі Лунного Лісу, де магія і життя йшли рука об руку, Лея і Іріан знайшли своє щастя — разом, як сім’я, як правителі і як кохані, чия любов створила мир.