Мир крізь тріщини

Після першої масштабної битви Лунний Ліс потроху оживав. Поля знову стали зеленими, а в повітрі висів запах смоли та пролитої магії. Але мир був крихким — кланові старійшини вже почали шепотіти про політичні інтриги та підступи, які ховалися за перемогою.

Лея зібрала раду ватажків. Кожен клан висував свої претензії. Дракони Вогню вимагали контролю над західними проходами, чаклуни Лунного Клану наполягали на забороні темної магії у священних землях, а старійшини Кришталевих гір хотіли автономії.

— Ми перемогли Морґара, — промовила Лея, — але якщо ми зараз зруйнуємо мир через амбіції, темрява повернеться ще сильніше.

Її слова викликали шепіт, і кілька ватажків похитали головами.

— Хіба можна довіряти Вогню після того, як вони… — почав К’арен, але Лея підняла руку.

— Жодного звинувачення. Ми стоїмо разом, чи падаємо поодинці.

Всі зрозуміли натяк: Лея не просто ватажиця — вона сила, з якою треба рахуватися.

Ввечері Лея вирушила до Забутої Галявини. Іріан вже чекав на неї, його білі крила сяяли в світлі місяця.

— Ти вижила, — сказав він, коли вони зустрілися. — Це було небезпечно.

— Я повинна була. Ти ж знаєш, що я не залишу свій клан без керівництва, — відповіла вона, наближаючись до нього.

Їхні руки зчепилися, і світ навколо перестав існувати. Було лише вони двоє, їхні серця та дихання.

— Після битви… — промовив Іріан, — мені здається, що я можу втратити контроль, якщо залишуся поруч.

— Я теж, — зізналася Лея. — Але можливо, це і є справжня сила: не боятися відчувати.

Вони підійшли ще ближче. Їхні тіла злилися, а крила накрили їх, наче захисний купол. Легка магія їхніх тіл відчувалася, немов тепло, що пробуджує почуття.

— Я хочу бути з тобою, — прошепотів Іріан, торкаючись її щоки. — Не лише як ватажиця й воїн, а як…

— Як кохана, — підхопила Лея, відчуваючи, як між ними розливається ніжне світло.

Їхні губи злилися у поцілунку, який був одночасно обіцянкою, випробуванням і відкриттям нового світу. Навіть у час політичних інтриг і війни вони змогли знайти власний мир.

Відновлення миру було складним. Кожен клан намагався втиснути свою владу, але Лея та Іріан діяли як єдине ціле. Вони навчали союзників, як тримати баланс між силою та коханням, а сама Лея вперше дозволила собі довіритися людині поруч.

— Ми зробимо це разом, — сказала вона Іріану, коли вони стояли на скелі, дивлячись на Лунний Ліс. — І якщо темрява повернеться, ми будемо готові.

Він обійняв її, і вона відчула тепло, яке несе більше ніж магія. Це було нове життя, нова надія і, водночас, заклик до боротьби.

Їхня любов тільки зароджувалася, і водночас війна ще не закінчилася.