Герцогиня та відьма

У родини герцогині Бланфулд єдиною домашньою твариною були лише, рижі пухкенькі коти, і коли приходив час їх смерті, невдовзі у господарів був уже новенький пухнастик.  Тварини завжди покидали помістя коли розуміли, що їх час прийшов, тому вирахувавши два дні після зникнення кота, господарка приходила з новим.

Шістнадцятого століття сталось не чуване для них горе, їх кошеня, що лишень прибуло до сім’ї було убито. Герцогиня підняла на сполох увесь двір та передала кожному, що якщо убивця не знайдеться, то своїх домівок позбудеться кожна особа, що була у той день в помісті.

Через два дні після зникнення жінка спалила будинок прислуги разом із людьми у будівлі, наступною її цілю було помешкання її любої подруги Луїзи Кларк, що приходила навістити подругу та занадто швидко покинула помістя Емілії того ж дня.

 У герцогства була легенда, що герцогиня Емілія Бланфулд, використовує чорну магію, і запечатує у середині рижих котів свою молодість та привабливість адже по іншому не можна було пояснити її зовнішній вигляд у сорок років. Вона завжди виглядала приголомшливо та на її обличчі не було жодного навіть найменшого зморшка, що тільки підтверджувало легенду, яка блукала ледь не усім королівством.

Насправді все було зовсім не так.

У герцогині Емілії у молодому віці помер коханий чоловік, так званий герцог Бланфулд, смерть його застала у дорозі до помістя. Він просто закрив очі та більше ніколи їх не відкрив. На той час ніхто не знав, що з ним трапилось, і його смерть була найбільшою таємницею королівства. Смерть настала на двадцятому році життя, коли його дружина була вагітна їх первістком. Того ж року жінка втратила дитину, перейми почались на восьмому місяці вагітності, і дитя не вижило.
Але про смерть немовля ніхто не знав адже того дня до двору завітала таємнича цілителька, яка за допомогою чорної магії повернула до життя дитину Емілії.

Серце дитя забилось знову але чи зможе жити дівчинка до кінця свого віку, залежатиме від оберегу, що має бути завжди поряд із нею. Зачаклувавши рижу кішку, цілителька наказала, завжди продовжувати рід цієї кішки та тримати поряд із дівчинкою. Для закріплення магічної сили герцогиня повинна була віддати щось у дар, і жінка відала свою старість. Як тільки Емілії виповниться 50, її життя обірветься у той же день, і краса що була на її обличчі у мить покриється зморшками та старістю. Це була не велика плата за життя її дитини, і вона погодилась.

Пройшло двадцять років, її доросла неймовірно красива донька, завжди була у центрі уваги на балах. Волосся дівчини було каштановим, що сповзало до пояса, а очі були наповнені блакиттю, наче ти споглядаєш у саме небо. Зовсім скоро вона буде на видані, і здавалось наче життя йшло своїм шляхом. Рижі коти, що були нащадками найпершої кішки, завжди були поряд та продовжували життя первістку Емілії.
Прогулювавшись власним помешканням герцогиня почула крик служниці та стрімко побігла на той звук. Перед її очима лежала неповорушлива донька – Міранда, що вже ледь дихала та їх скривавлене мертве кошеня. У доньки було лише чотири дні для відновлення тіла та повернення до життя але кошеня ще не встигло привести у світ свого нащадка, і герцогиня розуміла, що її дитину вже нічого не врятує.

Через два дні герцогиня наказала своїм слугам спалити селища поряд з її помешканням. Саме того дня помістя герцогині Бланфулд було також спалене до тла, а сама вона померла у вогні тримаючи у руках свою єдину дитину, свого первістка - Міранду.

Саме той день був названий у королівстві – червоним днем. День, коли пролилось дуже багато крові, саме тоді загинуло чимало людей. Ледь не найбільші селища королівства були спалені, і після цієї трагедії та земля була названа проклятою.

Пройшли роки, земля була неторканою, і посеред колишнього герцогства стояв осідланий жінкою жеребець. Вона споглядала на сподіяну шкоду, спустилась з коня та взяла у долоню землю з попелом, пропустивши все через руку та висипавши все назад, дівчина пустила одну скупу сльозу та промовила:

          - Вибачте, Еміліє але по іншому, я не могла зробити.

Каптур, що закривав її сповз, і довге каштанове волосся сповзло до пояса, а блакитні очі блистіли намокли від сліз.