Розділ 72. Морл

Несподівано тиху жовтневу ніч розірвали крики та брязкіт зброї. Почався штурм Віджио. Чотири вмілі керівники, здавалося, прорахували все до дрібниць, щоб виграти цю битву. Штурм розпочався вночі, поки Роенські воїни спали. Поки вони одягнуться та зрозуміють, що сталося, пройде час, яким хотіли скористатися повстанці.

Їх ніхто не міг попередити про дату штурму Віджио, оскільки, крім чотирьох керівників, її ніхто не знав. Вони не повідомили навіть молодшого брата Еміля Теранса, хоча він був до них наближений. Хлопець був розумний, розважливим та добре зарекомендував себе у бою.

Коли небо почало світати, місто гуло, як вулик. Бій тривав набагато довше, ніж розраховували. Світанок був забарвлений кров'ю. Вся бруківка головної площі була усіяна трупами воїнів Роена та повстанців.

Замок довго не вдавалося захопити. Загалом, це був і не замок, а скоріше великий будинок з вежами. Сам замок був під землею, але, на жаль, про нього ніхто не знав. На щастя, телепорта там ще не було. Він перебував у наземній частині замку.

Резиденцію принцеси Леліли вдалося захопити ближче до обіду. Телепорт, що знаходився там, знищили першочергово, щоб не змогла швидко прийти підмога. Кам'яний будинок запалав. У нього вже встигли закласти вибухівку, тож тепер залишалося стерти його з лиця землі.

Воїнів Роена повстанці не щадили, а ось мирних жителів не чіпали. Ті, хто міг і хотів, билися з ними пліч-о-пліч, а іншим було наказано замкнутися в будинках і не виходити.

Коли Морл дізнався, що повстанцям вдалося захопити Віджио, він дуже розлютився. Молодий король міряв кімнату швидкими кроками у своєму замку в Голдені. Він був неймовірно злий через те, що хтось вирішив піти проти нього. Але на жаль, так швидко, як йому хотілося, нічого вдіяти не вдавалося. Як з'ясувалося, бунтівники знищили телепорт у замку Віджио. Морл міг спорядити кораблі і відправити їх морем до Елея Еланор Соррель Астра, але робити цього не став.

Одна біда йшла за іншою. Вчора він дізнався, що Рамурська фортеця впала, і армія Мерліна вже на його території, а за кілька днів буде вже у Віджио.

До нього дійшли чутки про невідомого птаха, який кружляв над полем битви і завдав чималої шкоди його армії. За описом, Морл міг припустити, що це грифон. Його це здивувало, бо грифонів вже давно не існувало. Тим паче, звідки вони у Мерліна? Чи вони теж прибульці з Тріщини у часі?

Морла не відпускала думка, що йому тепер доведеться битися на два фронти. Щодо імперії Каталі король не сильно переживав - армія імператора складалася здебільшого з людей, а його - з чарівників. А ось Мерліна Морл трохи побоювався. Чарівник був могутнім. Це він чудово знав. Від нього можна було очікувати будь-чого.

Як Морл не гадав, він не зміг зрозуміти, яким чином на полі бою з'явився цей птах. Рамур упав, кордон зсунувся, скоро і вся Елея Еланор Соррель Астра буде під контролем Мерліна.

«Ні! – зціпив зуби Морл. – Не буде тобі легкої перемоги! Я зітру тебе в порох, Великий герцогу! – Морл ні краплі не шкодував, що ігнорував кожен лист, надісланий Мерліном. Ніхто не смів вказувати йому що робити з його військом.

- Ну де ви там, дурні безмозкі? - заволав Морл, вийшовши в коридор. – Де вас чорти носять?! - король повернув за ріг. Всі від нього начебто поховалися. – Я вас усіх у в'язниці пересаджую! Кретини! Не втримати таке важливе місто!

Морл ще деякий час ходив коридорами свого голденського замку. Але управителя, якого він кілька тижнів тому поставив керувати Віджио, знайти не зміг. Тільки завдяки тому, що той боягузливо втік, коли захопили королівську резиденцію, Морл і дізнався про те, що сталося.

Коли його запал трохи охолонув, він почав мислити більш розумно.

«Нехай цей управитель котиться до біса, боягуз нещасний. Його ніколи розшукувати»

 Морл із вчорашнього вечора збирав залишки армії, що залишилася в Голдені, адже більшість сил було перекинуто до кордону з імперією. Морл не вірив, що Мерлін зважиться напасти. Не можна було допустити, щоб Мерлін увійшов до Віджио! Тоді все пропало б. Якщо це станеться, Мерлін може дізнатися, де знаходиться головна Тріщина. А Морлу це було не потрібно.

Клаптик земель за Хребтом Дракона завжди був проблемним. Вони відчували занадто свободи і постійно влаштовували заколоти. Морл вирішив упокорити їх, тепер уже остаточно.

* * *

Все ще сяяли спалахи заклинань, а деінде тліли згорілі дахи будинків.

Порожньою вуличкою біг чоловік у чорному плащі з каптуром, накинутим на голову. Він дуже поспішав. Йому не можна було показуватись на очі ні своїм, ні чужим. Де свої, а де чужі, він вже не знав. Але щиро вірив, що його задумка є доброю справою.

Чоловік у плащі біг майже до самої кам'яної стіни, яка ще кілька годин тому охороняла місто, а тепер була наполовину зруйнована. Його рухи були різкими, наче він від чогось тікав. Іноді під чорним плащем дзвеніли обладунки. Почувши тупіт копит, що наближаються, незнайомець пірнув у підворіття.

На дорозі з’явився одинокий вершник у кольчузі. Латних обладунків, які б його захистити, на ньому не було. Скориставшись цим, чоловік у плащі дістав арбалет, та прицілившись, випустив стрілу у вершника.

Кінь заржав і спробував втекти, коли його вершник упав на землю. Незнайомець блискавично до нього підскочив і схопив за мотузку.