Розділ 65

Після того, як вона дізналася, що Мерлін збирається випробувати її, Рада негайно взялася за зброю. До обіду вона мала час, щоб підготуватися. Дівчина помітно нервувала, оскільки не очікувала, що Мерлін погодиться.

Вона навіть думала, що Альбрехт відмовиться від участі у битві, щоб залишитися разом із нею. Але він не міг знати, що це б подіяло…

Мерлін ускладнив їй завдання, змусивши одягнути обладунки. Він чудово знав, що метал не пропускає родову магію і латні рукавички позбавлять її цієї переваги. Дівчина могла чаклувати, але лише за допомогою чарівних артефактів.

Хоча це все ускладнило, Рада була з Мерліном. Адже на полі бою їй навряд чи пощастить скористатися родовою магією. А боротися з ворогом, залишаючи руки відкритими, скидалося на самогубство.

Змагання мало відбуватися на навчальних, затуплених, мечах.

Вдягнувшись у обладунки, Рада пішла на заднє подвір'я, де було достатньо місця, щоб розвернутися. Її там уже чекали Альбрехт і Мерлін, а також четверо чоловіків міцної статури, теж одягнені в обладунки.

Мерлін стояв у довгому чорному плащі, що повністю приховував одяг під ним. По його виразу обличчя Рада не змогла зрозуміти, що в нього на думці. За сотні років чарівник навчився контролювати свої емоції, що міг залишатися незворушним, навіть якщо всередині вирував ураган.

Зараз він переживав трохи менше, ніж Рада. За той час, що вона жила у замку, Мерлін встиг побачити її навички володіння зброєю. На випадок, якщо їй вдасться перемогти його воїнів, а в цьому він майже не сумнівався, Мерлін приготував їй ще одне випробування.

- Як бачу, ти не передумала! – обвів її поглядом Мерлін. – Тоді познайомся, це мої найкращі воїни! Бердт, Ларк, Рхет і Дольф. Я спеціально вибрав їх для тебе!

– А чому саме найкращі? Вони ж набагато сильніші за мене! -  вигукнула Рада, тримаючи руку на ефесі меча. Дівчина злякалася, що у разі програшу стане посміховиськом.  

- А Ви думали, що у війську Морла служать одні невдахи? – раптом засміявся один із чоловіків.

- Ні, я так не думала. - потупилась Рада і, щоб приховати своє збентеження, одягла на голову шолом. - Я готова! Можемо починати!

Мерлін, Альбрехт і ще три воїни відійшли вбік.

– Переможцем вважається той, хто зможе протриматися довше та не опинитися на землі! – оголосив Мерлін. - Тяжких поранень цими мечами ви не зможете собі завдати! Ну що, починайте! – ляснув він у долоні.

Рада, витягнувши меч із піхов, та стала у стійку. Перший удар дозволили завдати їй.

Дівчина змахнула своїм мечем і вдарила по мечу супротивника. Почувся брязкіт металу, чоловік легко парирував її удар. Рада не стала зволікати і спробувала вдарити мечем по ногах, але й це їй не вдалося. Схопившись обома руками за рукоятку меча, Рада відступила, парируючи удар за ударом. Їй доводилося постійно рухатись, пригинатися.

Одного разу вона не встежила, і меч супротивника вдарив у передпліччя. Воїн усе наступав і наступав. Рада вже не звертала уваги на глядачів, які стояли осторонь, її кругозір звузився до одного воїна, з яким вона билася.

Парирувавши ще один удар, Рада присіла і, ні секунди не зволікаючи, вдарила його по ногах. За наступні десять хвилин вона отримала кілька синців. Те, що мечі були не наточені, притупляло її страх за життя, і тому вона так безглуздо пропустила кілька ударів.

Дівчина не помітила, коли на заміну одному прийшов другий воїн Мерліна, а коли третій. Вона постійно відбивала один удар за іншим. Їй здавалося, що у цьому немає нічого складного. І тільки на четвертому воїні їй довелося справді захищатися, адже його удари були сильнішими, ніж у попередніх.

Замахнувшись мечем, Рада обрушила його на шолом свого супротивника. Той не встиг вчасно парирувати її удар. Тепер не можна було зупинятися. Дівчина зрозуміла, що зможе його перемогти лише хитрістю. Обладунки захищали її від поранень, але в них було складно рухатися. Рада намагалася згадати хоч один спосіб створити заклинання. І за кілька секунд вона його знайшла.

Єдине, що вона могла зараз зробити, - це левітувати. Незважаючи на те, що на неї постійно наступали, дівчина спробувала розслабитись і відчути, що її тіло стає легким. Потім вона відбігла назад, щоб до неї не могли дістати мечем, і зігнувши коліна стрибнула вгору. Через кілька секунд дівчина звалилася на воїна зверху і всім своїм тілом прицвяхувала його до землі. Щоб закінчити бій, вона приставила меч до горла поваленого.

– Вбито! - вигукнула вона і, прибравши меч, стала на ноги.

Випроставшись на весь зріст, Рада побіжно оглянула всіх, хто перебував зараз у дворі. На її губах сяяла переможна посмішка.

- Молодець! Бердт, Ларк, Рхет, Дольф, ви вільні! - сказав Мерлін, кинувши погляд на чотирьох чоловіків, що стояли біля нього. — Але щоб потрапити до мене у військо, тобі ще треба  перемогти мене! - додав він, знявши з себе плащ. Під ним виявилися обладунки.

Весь цей час вона боролася без щита. Але цього двобою Мерлін попросив дати їй щит. Дівчина страшенно перелякалася, коли до неї долинув звук меча, що діставався з піхов. Вона зрозуміла, що він гострий. Прикриваючись щитом, Рада відступала, не наважуючись наблизитись до Мерліна.

  - Так не чесно! У вас гострий меч! - вигукнула дівчина. – Ви мене не попереджали!