Розділ 63

Канна сиділа на березі звісивши ноги у воду. Завдяки тому, що ліс, де вони сховалися, був біля води, їм вдалося непоміченими провести кораблі. Канна раніше дивувалася, чому біля лісу чи руїн ніколи не бачили людей. Але, відвідавши місто, чарівниця дізналася, що люди побоюються цих місць.

За їхніми розповідями у темному сосновому лісі живуть злі духи, які вночі виповзають звідти і полюють на тих, хто випадково опинився поблизу. Канна розуміла, що це лише казки. Людей настільки залякали історіями про світлих ельфи, що вони бачать у них чудовиськ, страшніших за орків і гоблінів. Мабуть, через це їх і винищили кількасот років тому.

Піднявшись на ноги, Канна пройшла вздовж берега. Скільки вистачало погляду, стільки тягнувся цей ліс. Як вона не намагалася, їй не вдалося за кілька днів його прочесати. Навіть досвідчений чарівник міг легко заблукати.

Історію цього лісу Канна почала вивчати ще коли сама навчалася в «Резенфорді». Вона тоді перервала величезну кількість джерел, але нічого до пуття знайти не змогла. Вона чула, що десь на сході, в глибині лісу, є ще якісь ельфійські руїни. Але туди Канна навіть наблизитись не змогла, бо зруйноване місто продовжували захищати чари.

З цього берега добре було видно крихітний острів Вечерінг. На ньому було багато печер, які проходили і над землею, і під землею, а також знаменитий замок з двома вежами. Це незабаром мало стати частиною практичного іспиту для третьокурсників і п'ятикурсників «Резенфорда».

Повернувшись на лісову стежку, Канна вирішила закінчити прогулянку. Коли вона за півгодини повернулася до табору, до неї одразу підбіг гонець, якого вона посилала тиждень тому у Зарганс до Мерліна.

Забравши листа, жінка швидким кроком попрямувала у свій намет. Від хвилюванню у неї дрижали руки. Цей клаптик паперу міг перевернути усі їх життя.

Відкинувши полог, Канна побачила, що трійка чарівників знаходиться також тут.

Через тиждень перебування у таборі повстанців графи Локстерн, Флурмстей та Ворвуч непогано справлялися зі справами. Канна навіть здивувалася, наскільки швидко вони змогли знайти спільну мову з іншими. Було б чудово, якби їхній досвід і знання справді допомогли здійснитися задуманому.

Зламавши сургучну печать, Катана пробігла швидким поглядом по тексту, а потім полегшено видихнула.

- Великий герцог оголошує війну Роену! Він згоден підтримати нас! – проголосила Канна. - Він уже збирає військо і буде разом з ним під стінами Рамурської фортеці за два тижні! - згорнувши свиток, вона подивилася на інших. – Але  місто захопити потрібно нам до приходу Мерліна! Це має бути не захват території, а воля містян. – Катана зітхнула. - Еміль, скільки жителів міста ще приєдналося до нас?

– Нас підтримує більшість! Коли буде потрібно, вони відчинять нам ворота!

- Це добре! - кивнула Канна, її губи торкнулася ледь помітна посмішка.

Коли зібрання закінчилося, Канна попросила Джефрі затриматися.

- Скажи, ти ж як і я із роду перевертнів. Хто твій звір?

– Мій родовий символ – ведмідь.

- Тільки в нього? – уточнила Канна. – Твій батько теж це умів?

– Ні! Здатність перетворюватися передається через одне або два покоління! Ніхто точно не знає, у кого із нашого роду знову з'явиться цей дар. У тебе не так? – спитав Джефра.

- Не зовсім! Мої батьки по лінії Солонгтон були чистокровними сиренами. Але згодом почали народжуватися лише напівкровки, і виникло три сили. Ми їх називаємо Дарами! Вони передавався лише за жіночою лінією! Одна перетворювала руки на крила, інша мала чарівний голос, а третя могла ставати птахом! Дар перевертня іноді змінювалася. Я належу до двох родів, Вольфрам та Солонгтон! У мене проявилася здібність роду Вольфрам, тому я вовк. За інших обстави, я б могла перевертатися птицею.

- А що, коли раптом народиться чистокровна сирена? – задумливо глянув на неї Джефрі.

- Сподіваюся, не народиться! Разом із цими Дарами Сирен нам дісталося ще й родове прокляття! Це тільки посилить наше становище!

Джефрі переступив з ноги на ногу.

- Якщо ти сподіваєшся, що я зможу використати свою тваринну подобу, то нажаль… Я вже вісім років не перевертався. Я можу втратити контроль.

- Зрозуміла. Подумаємо над цим після битви. – кивнула Катана ледь посміхнувшись кутиками губ. – Якщо ти, звісно, хочеш повернути собі силу.

- Мені і так добре жилося. Але якщо буде треба я стану займатися. З твого дозволу, я піду! Потрібно ще потренуватися у магії!

– Іди! – кивнула Канна. - Я скоро теж прийду!