Леді Вольфрам (1)

Розділ 7

Відчинивши заклинанням двері, Рада увійшла до будинку. Всередині було темно через закриті штори. Дівчина швидко підійшла до них і відсмикнула в різні боки. Відразу за передпокою знаходилася велика вітальня зі сходами, що вели на другий поверх.

Рада заворожено розглядала залу. Залишивши валізу, вона підійшла до згаслого каміна. Вдихнувши шар пилу, що збирався на ньому роками, дівчина закашлялася. Продовживши свою екскурсію будинком, Рада пішла до їдальні, яка теж була не маленька. Посеред кімнати стояв великий стіл на чотирнадцять чоловік, а якщо постаратися, то могло б поміститися й більше.

Наступні двері вели на кухню, облаштовану всім необхідним. У кухні були ще якісь двері, мабуть, що вели до підвалу, але Рада не змогла її відчинити без ключа.

Походивши трохи першим поверхом, дівчина відкрила всі штори, щоб стало світліше. Денне світло полилося у будинок. Потім вона попрямувала дослідити другий поверх. Дівчина турбувалася, що могла зустрітися тут із чимось чи кимось непередбачуваним. На другому поверсі особняка знаходилися спальні, робочий кабінет та бібліотека. Також тут був балкон, що виходив у сад.

Рада оглядала приміщення з величезним інтересом. Вона була дуже щаслива нарешті побачити все це. Навіть майбутнє прибирання її не лякало. Обійшовши другий поверх, Рада піднялася сходами на горище. Воно було значно меншим, ніж будь-яка кімната в будинку, а стіни - похилі, з невеликим віконцем, що виходить у бік воріт.

Зрозумівши, що будинок абсолютно порожній, дівчина спустилася на перший поверх. Вона встигла зголодніти, адже зовсім не снідала, а був уже майже обід.

За допомогою магії Рада миттю прибрала весь бруд на кухні і вирішила приготувати собі обід. Холодильник був порожній, і вона пішла на місцевий ринок за продуктами.

* * *

Дівчина, наспівуючи якусь мелодію, крутилася біля плити. Обід був готовий, та й вечеря теж. Виявилося, що це не так складно. Пообідавши, Рада повернулася до вітальні. У такому бардаку вона не могла жити. Спочатку вона взялася за свою спальню і вичистила там все до блиску - теж за допомогою магії, помила вікна і перестелила постіль. На завершення дівчина почала розкладати по шафах речі.

Роботи ще було дуже багато. Зайшовши до бібліотеки, Рада ахнула: усю стіну до стелі займали стелажі, забиті догори книгами. Біля великого вікна стояв диван, покритий товстим шаром пилу. Поруч – невеликий журнальний столик.

Рада багато часу провела у бібліотеці, уважно вивчаючи її вміст. Вона їй дуже сподобалася. Втомившись блукати серед книг, дівчина повернулася до вітальні. Прибирати вже не хотілося, але дихати пилом вона теж не могла. Рада уявила, як виглядатиме цей особняк, коли він нарешті буде чистим.

Дівчина зірвала покривало з чогось масивного. Під ним опинилося піаніно. Рада здивувалася. Їй завжди хотілося навчитися на ньому грати, але не було де. Витерши з інструменту пил, дівчина відкрила кришку і пробігла пальцями по клавішам. Звук був непоганий, незважаючи на те, що на піаніно вже давно ніхто не грав.

З того моменту, як Рада опинилася в особняку, її не залишало бажання знайти матір, адже від перевертня вона дізналася ще й про те, що Катана Вольфрам була тут. Дівчина намагалася знайти цьому підтвердження. Однак натомість знайшла лише ноти в бібліотеці, але для початку і це було непогано.

Закінчився перший день перебування Ради у родовому маєтку. Дівчині поки що нічого тут не набридло, і вона з ентузіазмом займалася домашніми справами. Єдина кімната в цьому будинку залишалася зачиненою, її Рада не змогла відкрити навіть магією.

Наступного ранку дівчина знайшла ключі від цих дверей, на кухні. Відразу за нею йшли сходи вниз. На майданчику були двері до погребу. Там Рада знайшла запаси вина та зіпсуті продукти. Тому дівчина їх викинула. Спустившись сходами ще трохи, Рада вийшла до невеликої кімнати. Там стояла невисока арка, вкрита корозією. Дівчина знала, що це телепорт. Це доводило багатство її роду, адже телепорт – не дешеве задоволення, і, щоб користуватися ним, потрібно мати спеціальні жетони.

Доторкнувшись до кнопок на телепорті, Рада задумливо подивилася на них. Деякі символи були їй незрозумілі. У темному кутку кімнати Рада знайшла старий пошарпаний блокнот, обтягнутий шкірою. Покрутивши його в руках, дівчина вирішила забрати книжечку і почитати її на дозвіллі.

Повернувшись у вітальню, дівчина постелила на диван покривало та відкрила блокнот.

«11 лютого 1975р., Зміїв.

Дорогий щоденник! Вже минуло десять днів моїх поневірянь, а я так і не змогла знайти свій родовий особняк. Мого чоловіка вбили розбійники, а мене хотіли продати у рабство. Мені дивом вдалося втекти. Аби моя донечка не народилася в неволі!

14 лютого 1975р.

Мені вдалося натрапити на компанію перевертнів, які багато років тому будували особняк для моєї бабусі Евеліни Солонгтон…

У мене вже не лишалося сил, коли я ступила на поріг свого особняка. Я думала, що тепер моє життя зміниться…»

Погортавши сторінки, дівчина підібгала губи – на цьому місці записи закінчилися. Згадавши, що сімейну книгу «Ала ін Рал» зачаровано, Рада вирішила перевірити і щоденник матері на наявність магії. Її припущення підтвердилися: текст став поступово виявлятися. Але стороння людина все одно не змогла б нічого прочитати, оскільки текст активувався тільки від її дотику.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше