День восьмий, дев'ятий і десятий. Я зафіксувала прокрастинацію в велетенських масштабах

Влаштувати чудесний бізнес в своїй уяві набагато легше, ніж перенести уяву в реальність. 

Запишу як цитатку, буду всім її казати і нарешті продвину в маси. 

Отож, сьогодні, шостого травня дві тисячі двадцять четвертого року, я зафіксувала за собою жорстку прокрастинацію. Точніше, цю негарну штуку я помітила ще вчора, п'ятого травна. 

Правда вчора лінькуватість була виправдана, то ж був Великдень. Не знаю, як ви, а я вихована на тому, що є дуже великі релігійні свята, під час яких не можна працювати. Просто не можна. Тому що. Зайнятий роботою фізично, ти всю свою увагу звернеш на неї, і забудеш про Бога. Я майже весь день проспала, нічого взагалі не робила, окрім приготування їжі. І то, це були напівфабрикати. 

Що таке прокрастинація? 

Як на мене, це такий прояв страху невдачі. 

Я поставила перед собою велику мету. "Леді в червоному" це не просто програма, яка дає компанії офіційний привід подарувати класні подарунки консультанту. Так, я добре знаю, що саме з метою мати можливість нагородити жінок так, як вони того заслуговують, Мері Кей Еш створювала компанію своєї мрії. Коли вже вийшла на пенсію, ага. А ми тут молоді ниємо, що важко. 

Отож, це не просто програма, це навчання. Два кити, на якому тримається бізнес з "Мері Кей" - продажі і залучення. Це ніби човник на веслах. Якщо постійно гребти лише одним веслом, то будеш лише крутитися на місці та по інерції плисти по течії. Я тут нещодавно робила розрахунки для створення хоча б кривого, але все ж фінансового плану, і виявила, що лише продавати невигідно. Особливо якшо буду користуватися схемою 60/40, якою користується і сама компанія. 

Твій дохід це 100%. На початку бізнесу 60% вкладаєш в той самий бізнес, бо потрібен міні-склад і багато супроводжуючих матеріалів. А 40% то твоє зароблене, вже чистоганом, як то кажуть. 

Переводжу в цифри. Наприклад, на продажі нової системи я заробила одну тисячу гривень. До речі, система дуже крута, підходить для людей з найчутливішою шкірою, бо не містить SPF, але це відступ від теми. З цієї тисячі гривень мій чистий дохід чотириста гривень, а шістсот я мушу вкласти в бізнес. 

Припустимо, я працюю по схемі з мініскладом, тобто спочатку сама закупила товар, а потім його продаю. В принципі, так кожен магазин працює. 

Розраховуємо.

Я беру п'ять систем. Одразу домовляємося, що одну з них я беру собі, бо потрібно. Хочу провести експеримент по скрещуванню тієї, якою сама користуюся постійно, там антивіковий ефект, і цієї. Навіть якшо відкинути мою систему, в мене вийшло дві тисячі дефіциту. 

Це наглядний приклад того, що на веслі продажів не вигребеш. Хіба що купити дві демонстраційні системи, робити з ними майстер-класси чи марафони в онлайні, і змушувати клієнток чекати по декілька днів на продукцію. Проте, таку круту косметику я й сама згодна була б чекати. В такому випадку вигода присутня, але треба вміти спілкуватися з клієнткою на рівні вовка з Уолл-стріт. 

А як залучати без продажів? Новачки мають бачити твій успіх. Тож другого весла ти навіть не зможеш розблокувати без першого. 

Я пишу всі ці висновки не для того, щоб пожалітися чи відватити когось від бізнесу з "Мері Кей", а для того, щоб розповісти той шлях, який проходять консультанти.

Статистика каже, що із 100% консультантів залишаються в компаніїї лише 10%, і тільки 3-4% з них стають Лідерами. Це за умови, що я добре пам'ятаю цифри. Чи не зандто я відверта?)

Добре, продовжимо.

Усвідомлення того, що описано вище, приходить не одразу. Хтось вирішує, що буде тільки продавати, і не хоче мати справи з будуванням команди, бо це ж доведеться з людьми працювати. Розбалансування витрат і доходу з часом стає помітно. Комусь в кайф працювати з людьми, але продавати не дуже любить, робить ставку на команду, але... Для того, щоб ща тобою йшли сильні продажники, ти сама повинна бути такою, іншого немає. 

Саме для того, щоб консультант звикала до збалансованої роботи на двох веслах ще до того, як прийде це усвідомлення, існує програма "Леді в червоному".

Нажаль, раніше я не наважувалася через синдром самозванця. 

Мені здавалося, що я не та успішна гарна дівчина, в якої будуть купувати, за якою будуть йти, але дуже хотіла цього. Мріяла, планувала, навчалася, але нічого не робила, бо боялася діяти. Кожна з дівчат, яких я зустрічала на своєму шляху, я вважала гарнішою, ніж я. Дивилася на їх макіяж і питала себе, а чому ж їх можу я навчити, якщо сама фарбуватися не вмію? І з'являлася стіна між моїми бажаннями і моїми діями, яку я пробити не могла.

Думала, що стіни вже немає,але зараз виявилося, що ще є... Доведеться ламати.