День третій. Планування.

В моєму житті все встає на свої місця. Може справа в тому, що я нарешті визначилася, і добре знаю, хто я і чого хочу.

Знаєте цей момент, коли навколо так багато порадників, що їх голоси заглушають твоє "хочу"? 

Перше знайомство з компанією "Мері Кей" сталося в мої 18 років. Я приїхала в місто по програмі навчання від Центру зайнятості. Вчилася на продавця продовольчих та непродовольчих товарів в училищі на площі Пушкіна, яку зараз перейменувала в площу Вернадського, але в торговорму, а тому, що в житловому будинку в напівдпідвальному приміщенні. За ці роки назва училища вже стерлася з пам'яті. Добре пам'ятаю зимові вулиці Запоріжжя, лотки з дрібницями по 5 грн, ту половинку хліба, яку я з'їла, не донісши додому, бо була дуже голодна, поїздки на практику через все місто, і повну відсутність грошей. за весь час Центр зайнятості заплатив мені 318 грн спочатку, і ще 160 грн через півтора місяці. 

Звісно ж, я почала шукати роботу. Тоді це ще робили через газету, яку купували в синіх кіосках з назвою "Преса". От і я купила. Тоді більша частинка преси та книг виходили на російській мові, та газетка називалася "Ищу работу". Там була об'ява, в якій говорилося, що жінка шукає собі помічницю для офісної роботи. О так, зараз багато хто, в тому числі і я, скаже, що це тупий розводняк. Всі ми пам'ятаємо офіси, де ти ніби в приміщенні повинен працювати, тобі по телефону казали, що будеш оформляти замовлення на двері та вікна, а на стажуванні тебе відправляють "в поле". Тупо ходиш, дзвониш в двері всіх підряд, і пропонуєш ті двері замінити на нові. А, і оцей клич "Джюс". Іноді навіть ностальгія пробиває, та під час пошуків реальної роботи, яка гарантовано принесе реальні гроші, смішно не було зовсім. Як мінімум ти витрачаєш час і останні гроші на проїзд. 

Добре, що я з того першого разу не потрапила в такий веселий офіс, все було по іншому. Того разу переді мною вперше відкрилися двері в чарівний світ крутої доглядової та декоративної косметики "Мері Кей", а також в спільноту мерікеєчок. Правда, тоді ми ще не говорили так.

От представте. Я дівчинка з села, маленька, худенька, одягнена бідно, закомплексована по саме не балуй. Та ще й з вічно проблемною шкірою. Зараз, в свої 33 роки, можу запевнити, що висипання нікуди не поділися, якщо пустити все на самотік, лише з гарно збалансованим доглядом від "Мері Кей" моя шкіра чиста і сяюча. Так от, жінка по телефону запросила в офіс, який знаходився в квартирі. Так так, зараз диву даюся, як наважилася піти, але тоді й не задумалася, що це може бути небезпечним.

І от заходжу в квартиру, там євроремонт. З правої сторони  велика шафа-купе, на дзеркальних розсувних дверях гарний візерунок. До цього я бачила лише старі радянські шафи, громоздкі і не дуже комфортні, а тут така краса. На підлозі світлий ламінат, замість однієї лампи на стелі, яка розсіює навколо тускле жовсте світло, споти. Далі, у великій кімнаті, величезний стіл, оформлений неймовірно гарно. Всілякі пакуночки, стрічки, засоби "Мері Кей" запаковані в гарні пакетики. І жінка доглянута, вміло нафарбована, впевнена в собі. Я тоді одразу відчула себе ніяково, навіть була подавлена. 

Валентина, прізвища не буду називати, бо не знаю, як вона до цього віднесеться, бо, коли я стану настільки успішною, наскільки бажаю, то цей щоденник будуть читати наступні покоління консультантів. Отож, вона чомусь повірила в мене, оплатила стартовий набір, почала вчити. Більше того, Валентина оплатила мені тижневе навчання у неймовірної Олі Храмової. Вона справила на мене таке сильне враження, що пам'ятаю і зараз, яка вона впевнена в собі, і одночасно проста, як двері. Говорить простими виразами, але так, що запалюєшся надовго. 

Оля Храмова запросила мене та ще одну дівчинку, Віку, до ресторану в "Інтурист". Мене. До ресторану. Зі своїм сільским вайбом до царства стилю і понтів. Коротше, коли вона запитала, чому ми прийшли до компанії, то, глянувши на мене, сказала, що тут все ясно, заради грошей. Стало так ніяково... Так, гроші мені були потрібні, але ще більше я хотіла саморозвитку, визнання своїх здібностей. 

Це було навчання довжиною в чотири тижні з завданнями, а в кінці був випускний. На ньому чествували тих, хто зробив завдання та досяг результату. Спойлер - це не я. 

Всіх деталей не пам'ятаю, але перед очима стоїть образ тієї дівчинки, тільки імені не пам'ятаю. Вона буквально розірвала мій стереотип на друзки. Знаєте, чим я виправдовувала свою невдачу? Бо косметику купують лише в гарних дівчат, які ніби з обкладинки, а я сіра миша. Навіть фарбуватися не вмію, а лізу. Та ця дівчинка не була еталоном краси, її можна було назвати симпатичною, не більше. В принципі, я така сама, так що не сприймайте це за снобізм. Та дівчинка за один місяць зробила 18 б.о., при цьому працюючи повний робочий день чи то в налоговій, чи то в бухгалтерії. Коротше, серйозна панночка, а продажі неймовірні. 

Цей приклад я переосмислила не одразу. 

Щойно, поки писала частину, згадала метод роботи тієї дівчинки, і точно запишу його в свій план дій на найближчі три місяці.

P.S. Виконавши програму "Леді в червоному", я автоматично виконаю виклик цього семінарського року "Розфарбуй життя", і це гріє душу.

P.P.S. Планування йде своїм ходом, завтра вже перейду до дій. Сподіваюся, чоловік більше не тягнутиме на ринок бідну шкутильгаючу мене.