День другий. Прокрастинація

Вдень

Багато Лідерів рекомендують прочитати книгу "Магія ранку", я не дійшла до неї. Розумію тільки, що там розповідається, як багато встигаєш і як сильно заряджаєшся, коли прокидаєшся так рано, що з чашечкою кави вітаєш сонечко, яке грайливо визирає з-за горизонту. Можливо все так і є. Для жаворонків. У кожної людини є свої біоритми. 

Про це я подумала сьогодні, коли знову не змогла прокинутися раніше дев'ятої ранку. 

Ще до недавнього часу, до того, як померла моя собака, Гаєчка. Бідолашна жила з епілепсією, не витримала чергового приступу. В останні місяці я постійно давала їй ліки кожні вісім годин. Восьма ранку, четверта дня, опівночі. Важко було підніматися так, щоб встигнути дати ліки вчасно. 

Раніше я думала, що це мій недолік. Ну як так? Така лінива, навіть ненормальна, сплю довго. Але одна людина пояснила, що таким, як я, типовим переконаним совам, ранні підйоми не подарують ніякої магії ранку, лише вкрадуть ресурс. Здатною до роботи я стаю ближче до дванадцятої дня, так навіщо себе змушувати? Чи не для того я прийшла в компанію "Мері Кей", щоб працювати по своєму власному графіку, зручному для мене? І, якщо мені зручно працювати з дванадцятої дня до дев'ятої вечора з переривами на домашню роботу, то хто заборонить? Чому я сама собі забороняю? Ох вже ж ці рамки в голові, як сильно вони заважають...

Тільки-но майнула в голові думка, що ці частини я буду начитувати в аудіо-форматі та розкидувати по своїм соцмережам. Ютуб, інста, тік-ток... Треба, щоб як можна більше людей знали про мою роботу, знали, хто я і до чого прагну. 

Глибокий вечір

Знаєте, в чому прикол? От я збираюся виконати виклик, тобто фактично продати жінкам косметику та ідею бізнесу, зробити так, щоб і вони захотіли, але... В мене під оком такий добрячий синець (ні, не чоловік наварив, він ніколи навіть не замахнувся на мене), а теперь ще й шкутильгаю. Нога болить дуже сильно, хожу лише по дому. Випадково між пальцями порізала сталевою проволокою, ранка трішки загнила. Як казав мій брат, коли був маленький: "Інвівід, інвівід, в мене ніжка болить". 

Та це таке, що загоїться, зникне, нічого страшного.

Я про інше вирішила дописати. Справа в тому, що дуже сильно на наявність ресурсу впливає обстановка в сім'ї. Чоловік не те щоб проти, але він дуже сильно сумнівається. Батьки в мене вірять. Вони взагалі завжди в мене вірять більше, ніж я того заслуговую, але на те вони й батьки.  

І що ми маємо по наявності ресурсу?

1. Анемія. Так, я розумію, що багато хто недооцінює небезпечність цієї хвороби, але я точно знаю, наскільки вона вимотує. Особливо якщо в тебе встановлений штучний клапан на серці і ти постійно на ліках. Слабкість, роздратованість, подавленість... Це лікується, зараз я проходжу курс. 

2. Вимоги чоловіка не маятися дурницями, влаштовуватися на роботу, бо грошей не вистачає. Ага, а я влаштуватися не можу і не хочу. Не можу, тому що з анемією не витримаю восьмигодинний робочий день. Не хочу, бо вже не раз замість того, щоб вперто добиватися свого, боялася і йшла в найм. Не цього разу.

3. Сильно від роботи відволікає бажання постійно, без перериву, писати свою книгу. 

Висновок? Так, Ліля має рацію, потрібен чіткий план, але він повинен бути реальним. Я не можу прокидатися рано без шкоди для своєї працездатності, настрою, здоров'я шкіри і т.д. Надворі дощ, так що до ретельного планування приступимо завтра.