Глава 3.2

Гостра жовта пичка ящірки нависла над моїм обличчям. Лапкою істота безцеремонно сперлася на мою щоку й тепер шкірилася двома десятками гострих трикутних зубів просто переді мною. Губи ящірки не ворушилися, як і завжди, але голос прозвучав у моїй голові розбірливо і трохи незадоволено. — А скільки криків було! Скільки прокльонів! Говарду варто було починати ту розмову не з опису завдання, а із замальовок твого нового житла.

— Не варто його виправдовувати, але все це злегка компенсує мої витрачені нерви.

— Ну й легковажна ти, — саламандра осудливо схилила голову й ковзнула на покривало.

— Просто радію життю в усіх його проявах, адже не знаю, скільки воно триватиме й чи не зверне мені шию Говард у разі невдачі.

— Справедливо.

Я підвелася, ще раз пройшлася кімнатою, роздивляючись лампи з магічними кристалами, милі порцелянові статуетки на полиці над камінним порталом. Роздивилася шкатулку зі шпильками й затискачами для волосся, загорнуті в папір і перев’язані атласною стрічкою нові білі рукавички, поруч — набір крихітних флакончиків із парфумами й карткою «Для леді Анастазі». Потім задумливо покрутила в руках щітку для волосся, прикрашену вставками з перламутру і срібним гравіюванням.

— О ні, ні, ні! — Саламандра ковзнула моєю спідницею вгору й перестрибнула на стільницю. — Мені знайомий цей погляд. Ти ж не збираєшся це вкрасти?

— Технічно це не крадіжка, — я вказала на картку, — а подарунок від родини нареченого. Тож коли закінчу справу, то зможу забрати все це із собою. Ця штучка коштуватиме хороших грошей.

— Технічно, — клянуся, що якби в саламандри були руки, вона б зараз склала їх на грудях, — ці речі належить Аделіні, а не тобі. Тож негайно поклади на місце і прибери з обличчя цей хижий вираз. Бачив би тебе хтось зі слуг — точно запідозрив би якусь аферу.

Зітхнувши, я повернула щітку на столик. Саламандра мала рацію, втім, як і завжди. Не те щоб мене тішила її надмірна схильність до повчальних промов, але за ті майже п’ятнадцять років, що ми співіснували разом, я навчилася цінувати навіть таку дивну форму піклування про мене.

— От і добре. — Жовте створіння згорнулося клубком, підперши мордочку хвостом. — А тепер зосередься, будь ласка, і спробуй пояснити мені, що плануєш робити далі.

— Ну, по-перше, я проґавила першу й найпростішу можливість вкрасти той ґракхів артефакт просто з трюмів «Серця моря».

— Навдивовижу велике досягнення.

— Але вже знаю нове місце його розташування.

— Десь у стінах університету Змінної магії Інвертроуса, так. Скільки там корпусів?

— Три навчально-лекційних, два дослідницьких і хтозна ще скільки окремих лабораторій, — варто було визнати, що це доволі неосяжний простір.

— Тож жодних проблем не маємо.

— Пара таки є, але твоє єхидство точно допоможе їх вирішити. — Саламандра вишкірилися. — Проте я знаю, що мій майбутній чоловік займається дослідженнями, тож план такий: дочекатися зустрічі з лордом Марко, умовити його похизуватися результатами своєї унікальної роботи перед нареченою, вночі швиденько зробити справу, передати об’єкт покупцеві, забрати свою угоду в Говарда — і шукайте вітра в полі.

— Нічого не забула?

— Та, наче, ні…

— Додай ще «не викликати зайвих підозр у родини Контаріні».

— Це за замовчуванням.

Саламандра недовірливо хитнула головою, але сперечатися не стала.

— То із чого плануєш почати?

Я побіжно оцінила своє відображення в дзеркалі: легка, майже непомітна косметична ілюзія, що злегка скоригувала риси мого обличчя і фігуру, сиділа, як влита й мусила протриматися ще принаймні тиждень. Що ж, не вдалося справити враження на нареченого під час прибуття, надолужу за вечерею. Я підвелася, зазирнула в шафу, витягла одну з найпривабливіших суконь, яка обійшлася мені в п’яту частину виділених Говардом грошей. Важкий, вишитий шовковими квітами атлас спідниці й завужений корсаж зі звабливим декольте могли б здатися занадто урочистими для звичайного дня, але все компенсував колір: спокійний, стриманий й глибокий, як море після заходу сонця. Якщо до образу додати срібний ланцюжок з єдиною перлиною, буде просто ідеально. Я поклала сукню на ліжко й почала роздягатися:

— Почну я з теплої ванни, ароматичних олій та зачіски. А далі нехай натхнення підкаже.