Леді-бунтарка
Епілог
Ліза різко прокинулася, наче виринула з води. Вона сіла на ліжку й оглянула свою кімнату. Дівчина полегшено зітхнула, вона вдома, у 21 столітті. В будинку голосно та фальшиво співав її тато, мама та її подруга сміялися на кухні. Ліза вийшла на подвір’я, сонечко яскраво світило, пташки співали. Все ж гарна в її сім’ї дача.
Дівчина обійшла будинок і побачила Колю, що поливав газон. Вона зупинилася й уважно подивилася на нього з легкою усмішкою, згадуючи, як він обіймав її, вальсуючи по залу. Насправді її пригодницький сон навіть сподобався дівчині, тому було трохи сумно від того, що все закінчилося.
-Чого так дивишся на мене, гадюко?
-Обираю найкраще місце для укусу. - Ліза підійшла до друга дитинства. - Старики змусили працювати?
-Угу. - він подивився на неї з усмішкою, його ямочки знову було видно. - Мені сон сьогодні дивний наснився. Ми були аристократами й там ти всіх покорила.
-І тебе?
-І мене.
Ліза взяла з рук Колі поливалку й повернула в його бік, він голосно закричав, а вона тільки засміялася.
Їх батьки виглядали з вікна на кухні.
-Невже все ж буде весілля? - недовірливо сказав тато Колі.
-Надіюсь, що ні. - відповів його друг.
-Та годі вам, хлопці, нехай краще кохаються, ніж б’ються. - відповіла мама Лізи.
-Ти права, подруго, ти права.
#850 в Фентезі
#313 в Молодіжна проза
Відредаговано: 17.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
