Прояв поваги

Наступного ранку чоловіки зібралися на кінну прогулянку. Ліза вирішила, що не хоче пити чай з дамами й вирішила приєднатися до джентльменів. 

-Ліззі, я тебе прошу, ти не можеш поїхати. Ще й без супроводження. 

-Там буде тато, нехай він за мною нагляне. 

-Елізабет! - її мама вже не знала, якими словами можна зупинити доньку від дурних вчинків. 

-Все буде добре, матусю, не переймайся. 

У дверях почувся стукіт і потім до кімнати зайшов Колін.

-Я хотів би запросити леді Елізабет на кінну прогулянку. - промовив хлопець. - Там буде її батько, тому думаю, що правила не будуть порушені.

-Ось, бачиш, мамо, я повинна піти, не можна відмовляти джентльмену.

Ліза одягла вільні штани, сорочку та жилет, а на голову - чоловічий капелюх, що забрала в тата. 

По дорозі до конюшні, вона забігла на кухню, щоб взяти смаколиків для тварин. Морква та яблука були соковитими й солодкими. Ліза пригощала білу кобилу яблуком, коли побачила підлітка, що працював тут конюхом. 

-Привіт. - вона усміхалася, дивлячись на нього. - Ти тут працюєш? 

-Вибачте, леді, я не знав, що ви тут. 

-Все нормально. - Ліза протягнула йому ціле яблуко й запитала: - Хочеш? 

Він хотів, дівчина бачила це по його очах, але щось стримувало хлопця. 

-Що тут відбувається? - почувся чоловічий голос від дверей. 

-Я їду з вами на прогулянку. Ось вирішила пригостити коней і зустріла хлопця. Як тебе звати? - Ліза глянула на конюха. 

-Пітер. - тихо промовив той. 

-Я зустріла Пітера. Ми трохи поспілкувалися і я пригостила його яблуком. 

-Ви не повинні цього робити, леді Елізабет. - сказав один із чоловіків. 

-Чому? - запитала Ліза. 

-Ну… - він трохи зам’явся, тому за нього відповів інший: 

-Він з селянської сім’ї. 

-То й що? - у голосі дівчини було здивування. Краєм ока вона помітила, що Колін із усмішкою та захопленням дивиться на неї. - Значить з вами я можу спілкуватися, бо ви аристократи, а з ним - ні, бо він селянин? Можна поцікавитися, джентльмени, що ви зробили для того, щоб стати елітою суспільства? Вам просто пощастило народитися у дворянський сім’ї. Слава і хвала вашим предкам. А за те, що ви народилися можна подякувати вашим матерям. - Ліза по-доброму подивилася на хлопця. - Пітер же з малку працює й заробляє гроші для своєї сім’ї, він сильний і мужній. Ось хто вартий поваги в цьому приміщенні. - дівчина помовчала трохи, а потім додала: - Ну і ще, мабуть, коні, вони також працюють.