Розділ 14

-Знову ти? Приїхав звільнити чи офіційно розірвати стосунки? То я ніби не велике цабе, міг і повернення дочекатися. - Намагалася говорити якомога спокійніше, але біль от-от грозив вирватися вулканом і спалити до тла одну красиву сволоту.

-Розірвати стосунки? Скоріше заженеш мене в могилу, ніж дочекаєшся, що я відмовлюсь від тебе.

-Навіщо тобі така дика? Це тобі не Ірен:  красиві форми на показ, жіночністю і пристрастю віє за милю. До речі, вітання їй передавай, радію за вас безмежно. - Я хотіла пройти назад на берег, та мені не дозволили.

-Амі, дика, божевільна, сильна, смілива, і тільки моя, чуєш? Не віддам нікому. Я повний бовдур, знаю. Тільки коли побачив, як ти притискаєшся до того… - Тарен на мить обернувся, перевіряючи чи Том досі в полі зору, - зрозумів, що могла відчути ти. Добре, що Рамір втримав, бо розмовляли б по-іншому зараз. Пробач.

Чоловік підійшов до мене впритул. Я відчула як напружене його тіло.

-А як же той ваш поцілунок? - Майже пошепки вимовила я.

-Кохана, нічого не було, чесно. Я дійсно попросив її підіграти, думав ти нарешті перестанеш боятися наших стосунків. А дівчина добряче напилася, це, до речі, твій косяк як тренера. Так от, вона просто не втрималась на ногах. Амі, я люблю тільки  тебе. Ти пробачиш?

-Хіба любов не означає приймати людину такою, як вона є? А ти постійно намагаєшся мене змінити. Я розумію, що преса має бачити тебе з красунею, а не зі страшком. Та я не змінюсь. Довго думала над цим і усвідомила, що сьогоднішня Аміна пережила багато чого і досвід добряче відбився на поведінці та характері. Та й чого приховувати, невдалі перші стосунки також наклали свій відбиток. Я казала тобі про це відразу, а ти не слухав. От тепер і маємо.

-Дівчинко моя, я пам'ятаю кожне твоє слово. Та не знав, що мої вчинки приносять тобі страждання. Жінки зазвичай люблять оновлювати речі, ходити по ресторанах, отримувати подарунки, відпочивати в екзотичних місцях. Я просто забув, що ти в мене особлива, і підхід до тебе має бути теж незвичний.

-Ніяка я не особлива, просто мені ніколи не дарували подарунків, не було екзотики і витончених суконь. Я банально не знаю як реагувати і, що з цим усім робити. Ти впевнений, що хочеш мати поруч саме таку дівчину?

-Амі, я навіть не ставив собі таке запитання. Коли вперше  тебе побачив, промайнуло лиш одне - вона. Цілуючи твої солодкі вуста, тримаючи в руках таке бажане тіло, згорав від задоволення і думав, що це назавжди. Та коли охорона повідомила, що ти сіла в потяг, не повірив. Хіба могла моя Амі так необдумано все кинути? Думав щось трапилось, чи не дай Боже, тебе викрали. Ледь не повбивав тих бовдурів, підняв на ноги всіх, хто міг би допомогти з пошуками, відмінив зустрічі. А ти дійсно просто образилась. Чи це був привід порвати зі мною і переїхати до Раміра? - Награно злий голос прошепотів мені в губи.

-О, він ідеальний. Може й справді… - доказати мені не дали, просто закрили рота поцілунком.

-Ти бач, про інших вона думає. Рамір своє зараз отримає і заодно цей твій охоронець. - Тарен торкнувся мого обличчя, заклав ща вухо пасмо волосся і поцілував у скроню. - Ти пробачиш мене? Я дійсно хотів як краще. І прошу на майбутнє - довіряй мені та говори зі мною. Це нормально бути слабким, смішним чи неправим. Дурень той, хто не розуміє цього.

-Я… я теж тебе кохаю, але не впевнена, що зможу дати те, що ти хочеш.

-Нічого не потрібно, просто дозволь бути сильнішим за тебе.

-Добре, спробую.

Я обійняла Тарена і притулилася головою до його грудей. Шалений стукіт чоловічого серця, жар тіла і дивний спокій, що огорнув душу. Як же я за ним скучила. Буде складно, знаю, та тепер буду сміливіше говорити про свої бажання. Навіть не так, спочатку буду уважніше прислухатися до себе, а тоді вже говорити.

Через пів року роботи тренером, я дещо переформатувала свої заняття. Бетті та Вів'єн залишилися в моїй команді, Ірен я змусила піти, хоч як Тарен не переконував, що між ними нічого не було.  До речі, Вів'єн познайомили з Раміром. Хотів же собі таку, ж божевільну, як я, ну от. А  найважливіше, я відкрила набір в нову групу, куди приймала всіх охочих незалежно від віку чи професії. У дівчат була одна мета - зробити себе кращою. Звісно, ці дівчата не будуть бодігардами. Що ж тоді? Вони будуть тренувати тіло і шукати своє я. Ділитися своїми проблемами, досвідом і разом знаходити вихід із різноманітних ситуацій.

А тепер послухай мене. Ніколи не здавайся, чуєш? Плач, кричи, вмирай, але не здавайся. Ти варта більшого. Біль пройде, емоції вщухнуть, але ти будеш ненавидіти себе за те, що втратила своє Я, схилила голову. Слухати можеш будь-кого, прислухатися, аналізувати, але роби так, як підказує твоє серце. Критикують всіх, обливають брудом кожного. Але той, хто цінує себе, витирає з обличчя це лайно і мило так посміхається. Адже в його голові вже з’явився план, який змінить ставлення оточуючих, загартує волю, зміцнить віру у себе. 

Але… Не забувай, що ти дівчина. Маєш повне право на емоції, на слабкість, на гарну сукеньку і капризи. Ти особлива... зі своїми родзинками, ідеальними неідеальностями, божевільними вчинками чи зашарілими щічками. 

Ось така вона парадоксальна жіноча доля. Але хто сказав, що жіноча стать слабка?