Розділ 8

Після тижня в клініці я повернулася до свого офісу. Мені навіть не дозволили попрощатися з Дереком. Просто привезли мої речі прямо в лікарню. Тарен більше не приходив. А от Рамір забігав через день. Така увага для мене була в новинку, тому зашарілі щоки виявилися для мене несподіванкою. Та я в нижній білизні перед чоловіками ходжу і не соромлюся, а тут... Ніжний погляд, компліменти, увага, квіти, врешті решт. Я розповіла йому, як познайомилася з Тареном і якого демона забула на урочистій вечірці. Рамір виявився повною протилежністю брата: спокійний, чуйний. Ні, здається, просто адекватний. Не кричить, не командує і не ображає. Навіть сумно якось...

Колеги споглядали за мною з цікавістю, але щось питати не наважувалися. Мабуть, відлякував мій блідий і постійно злий вигляд. А можливо дівчата попередили, що краще мене не чіпати. Їм то я розповіла все як є.

І коли вже почала звикати до старого життя сталося те, чого аж ніяк не очікувала.

Не встигла я прийти на роботу, як нас терміново зібрали. Та коли я стала в шеренгу, то просто не повірила своїм очам. Перед нами стояли Тарен і Дерек з величезним букетом рожевих лілій, моїх улюблених.  Мене вітали. Мене. Вітали. За сміливість і оригінальність в таємній операції, за двічі врятоване життя і перед усіма дарували квіти. Шок. При чому у всіх. 

-Аміно, ти погодишся бути моїм асистентом? - Запитав мене Тарен, так, щоб чула лише я.

-Знову? Здається я вже відповідала на це запитання.

-А якщо ти будеш тренувати власну команду?

-Яку ще команду? - Здивувалась я.

-Жіночу звісно. До чоловіків я тебе не пущу.

-Боїтеся на моєму фоні вони будуть слабкими виглядати?

-Боюся конкуренції, - тихо мовив Тарен і підійшов занадто близько.

Я автоматично виставила руки вперед і вперлася в груди чоловіка, бо мене обійняли за талію.

-Ви що собі дозволяєте? - Вперше я злякалася присутності чоловіка чи своїх почуттів поруч з ним. Занадто вже інтимно все це виглядало. - Я вам не дівка на один вечір, від одного компліменту в ліжко не стрибаю.

Тарен задоволено посміхнувся:

-Всі вийшли! Негайно!

Пан Реноар здивувався такій наглості. Але коли побачив грізний погляд Тарена, забрав чоловіків із зали і вийшов сам.

-Намагаюся втримати те, що вже двічі тікало з мого життя. І те, що хотів зробити з першої нашої зустрічі. - Останні слова проговорили  мені в губи.

А я затріпотіла, мов пташка в клітці. Це було так раптово і на диво приємно. Чоловік поцілував спочатку ледь торкаючись, обережно. А коли зрозумів, що я не відштовхую, притиснув до свого напруженого тіла і поцілував вже сміливіше.

-То ти згодна?

-Нізащо.

-Хм, чогось такого я і очікував, - розсміявся Тарен і закинув мене на плече.

-Ей, ану поставте мене, кому сказала.

-Так, командувати будеш своїми підлеглими, а зі мною вчися бути слабкою і тендітною.

-Негайно відпустіть, ви мені ще ніхто, - почала вириватися я.

Мене поставили на ноги. І лиш для того, щоб потім перекинути через себе і покласти на лопатки. Звісно я такого не очікувала, тому пропустила напад. Та було вже запізно щось виправляти - чоловіче тіло міцно притисло мене до тренувальних матів, а руки затисли збоку від голови.

-Значить так, леді Аміна, я вас нікуди не відпущу більше, зрозуміло? Ти мені сподобалася ще в клубі. Хотів познайомитися ближче, але Таєна так невчасно підсіла. Та й ти виглядала занадто стурбованою, напруженою чи що. А потім напад. Подумав, що ти на завданні, тому вела себе так дивно. Ще й  допит той, тоді ти зникла. І яке ж було моє здивування, коли я побачив тебе тут у формі бійців.

-Розчарувався?- Тихо спитала я.

-Трохи. Думав така неприступна не захоче прийняти моє запрошення і не знав, як підійти. Але ти все вирішила сама, - легкий поцілунок в губи.

 -Я надіялась, ти зацінив мої вміння, а ти просто хотів провести зі мною час. Треба було так і сказати, що воїн я не дуже, але на каву запрошуєш. Відпусти. - Намагалася я встати, бо вся ця ситуація знову почала розбурхувати неприємні емоції і я цього злякалася, аби не заплакати.

-Аміно, не кажи дурниць! Ти неймовірна, особливо у вечірній сукні. Будемо частіше кудись виходити.

-Таки впізнав?

- Аякже, тільки знав, що за мною стежать і не хотів тебе підставляти. А ще дуже радів, що тебе забрали танцювати, бо дуже хотілось надавати комусь по чомучь неслухняному. І зірвати ту сукню.

-То чому ж ти кинувся допомагати їй, а не мені?- Відвела погляд я.

-Банально не встиг. Поки допоміг встати їй, тебе вже забрали. Ти була поранена, думав відвезли в лікарню. Та коли сказали, що тебе ніде немає, чуть не повбивав їх всіх за халатність. І лиш коли сказав, що тебе могли отруїти, Дерек відмер. Правда, старий жук не признався де ти. Сказав, що сам відправить у клініку. А тут ще й Рамір прилип зі своєю допомогою. Це ж треба, як вони мене обкрутили. Хоча згоден, молодці. Дерек знав, який я в гніві. Реально міг витрясти із тебе душу. Так що можеш кричати, битися, пручатися, але я зроблю все, щоб поруч зі мною ти почувала себе справжньою тендітною, коханою жінкою.