Розділ 2

Ранок я зустріла під охи і ахи дівчат, в двох словах розповіла, про що розмовляла з копами і врятованим козлом, а далі почали збиратися в офіс. До слова, ми працюємо в одній із найкращих компаній по підбору охоронців. Живемо разом, так дешевше. Та й компанія є. Все ж краще, ніж одній. І все б нічого, та дівчата займають дівчачі посади - помічника шефа та фінансиста, а от я... я один із бодігардів. Так-так, я саме та людина, що прикриє собою. Що-що? Дівчина? Ой, знову ці стереотипи...

А сьогодні має приїхати важлива персона для підбору нової команди. Звісно в шерензі я стою остання і до мене ніхто не доходить, лише відголоски жартів. Так, професію обрала незвичну для дівчини. А влаштувалась на роботу взагалі дивом - знайомому знайомого, а точніше теперішньому шефу, для клієнтки терміново треба була саме дівчина. Ну не хотіла людина, щоб за нею пхалися кремезні мужики. Забажалося їй дівчину, яка буде накшталт подруги, просто йти поруч. От мене і порекомендували. Та хоч роботу виконала на відмінно, наймати мене не дуже й хочуть. Стериотипи, щоб їх побрало! Жінці - кухня і діти, чоловікові - розваги. Тьфу!

Ось з таким байдужим настроєм я і приїхала. Дівчата розбіглися по своїх робочих місцях, а я в зал. Там мене вже чекали колеги. До слова, нас, тобто бодігардів, тридцять. Але сьогодні обрали лише половину, найкращу. А я... а я присутня при всіх відборах. Раптом, пощастить... Хлопці побажали мені удачі і через десять хвилин шеренга найкращих бодігардів зустрічала гостей.

-О, диви яка краля затесалася між бійців. Це бонус? А личко то знайоме,- зайшли до залу двоє мордатеньких, а за ними шеф із ой яким знайомим чоловіком.

Невже це він набирає собі команду? Дідько, треба було детальніше розпитати шефа, хто приїде. Але з цим гулянням і нічними дізнаваннями, зовсім забула.

-Овва, то це ж здається вчорашня красуня. Що ж ти полежала з босом, пообіймалася, а контакти не залишила? Він віддячити хотів, - вирішив піддіти мене чоловік. До розмови стали прислухатися.

-А у формі ти сексуальніша, ніж була вчора, не впізнав, - заржав компаньйон.

-Так ось чому ваш шеф так нічого і не зміг без моєї допомоги. То його більше чоловіки збуджують? Що ж ви вчора не сказали?- Награно-засмучено відповіла я.

-Ах ти ж курва,- хотів схватити мене за комір один із морд, але позаду мене прошепотіли:

-Цікава гіпотеза. Коли спростуємо її? - А я від несподіванки аж здригнулася. І коли встиг підійти? - Хоча згоден, форма вам личить.

Хм, тобто чорні штани і облягаюче поло з берцами виглядають сексуальніше, ніж коротка сукня? У мене, що такі страшні ноги? Ну згодна, на шпильці ходила давно, але ж бісові демони, не виглядала ж, як цвіркун підбитий.

-Ніколи, я з колегами не сплю.

-А ми колеги?- Здивувався чоловік і став переді мною.

Чорнявий, на голову вищий, здивований погляд карих очей та зверхня посмішка. Красивий гад. І знову цей солодкий запах парфумів.

-Так, ви ж вчора взяли мене на стажування. І ваше дякую я прийняла. - Ну дуже гарно виділила слово "дякую", надіюсь натяк зрозуміє.

-Справді? Щось не пригадую. 

-Ох ці чоловіки. Нічого, я нагадаю. Вчора я показала професіоналізм, холоднокровність і чудову фізичну підготовку. О, ще й могла надати першу медичну допомогу. Та при огляді потерпілого травм не було виявлено. Хоча, здається, струс мозку таки пропустила. Он як пам'ять відбило.

Мій новоспечений шеф стримався, хоча смішок таки вирвався. Але під здивовані погляди керівництва та мужиків, забрав мене у свою команду.

Загалом відібрали 6 чоловік. Добре, хоч хлопці адекватні, з якими я нормально спілкуюся. Я то комунікабельна особа, щира, завжди намагаюся йти на контакт. Проте не всі тридцять чоловік раді присутності "якогось непорозуміння" поруч із собою. А ще таких персон страшенно дратує, що ця "мала вискочка" проходить смугу перешкод на рівні з ними і лідирує в психології. Так, охоронець, це не просто груда м'язів. Це в першу чергу психолог, який мислить, як нападник і проробляє кожен крок наперед.  А ось, до речі, і такі персони, чоловіками їх назвати не можу:

-Амі, гарненьку білизну взяла? А кайданки? Відео надішлеш з вашими розвагами?

-А давай посперечаємось, що вже через два дні вона повернеться? Ні, вже завтра. Кому потрібна діваха в команді, - не втримався від гостринки і Алекс.

О, він це окрема історія. Не знаю чи це Боги так пожартували чи як так могло трапитися, що я потрапила в команду з товаришем колишнього хлопця. Ну і що, запитаєте ви? Та загалом все чудово. Тільки розійшлися ми, м'яко кажучи, не дуже. Вірніше після двох років знущань мене просто кинули. Це зараз я розумію, що Вальд сильний фізично, але слабкий морально. Він просто самостверджувався за мій рахугок та не витримав конкуренції. Та ще й у вигляді жіночої статі.

А тоді, мені було не до сміху. Перше справжнє кохання. Він старший на два роки. Зустрічались ще, коли я в школі була. А він як раз обирав професію. Як я ним пишалася. Але після початку навчання Вальд змінився. Став більш байдужим, почав ображати і насміхатися. Я тягнулася до нього, намагалася бути кращою, от і зробила ту дурницю, через яку ми розійшлися. І я зрозуміла, який він покидьок.

Якось так і живу. Ну що ж, стажер, так стажер. Я їм доведу, що жінок не потрібно списувати з рахунків. Звісно ніяких поблажок і окремої кімнати в мене не буде. База розрахована на чоловіків. Ну що ж, мені не звикати. А куди ж мене взяли, запитаєте ви? В особисту охорону мільйонера. Круто так? Виявляється пан Тарен зі своїм батьком заснували цілу корпорацію. Вірніше, спочатку був предок, тоді нащадок виріс і підключився до батька. А тепер здається пан Дамін хоче повністю передати бізнес молодому і амбітному синові. Так що впустити такий шанс я просто не мала права. Ех, треба частіше новини дивитися, хоч знала б кого рятую.

Коли ми закінчили з документами і рушили до буса, що мав забрати нас до будинку наймача, до мене підійшов найкращий бос у світі, пан Реноар: