Глава 14. Шпигунські ігри

В суботу зранку Лана довго одягалася та до деталей планувала свій день. Саме сьогодні вона вирішила втілити свій божевільний задум, який спав на думку зовсім нещодавно, - прослідкувати за Сергієм, чого б їй це не вартувало. Напередодні ввечері їй зателефонувала Яна й запропонувала допомогу з роботою. Лана погодилася. Крім того, вони домовилися зустрітися в неділю та разом провести час. Яна пояснювала це тим, що не може залишити в біді дівчину, яка опинилася сама в чужому місті. Лана ж вдала, що повірила у все це.

Ближче до обіду Лана почала збиратися. Свої довгі кучері вона прибрала в пучок, а на голову накинула чорну шапку. Звичне пальто змінила на непримітний чорний пуховик, який одягала зрідка. Ще зранку дівчина знайшла на просторах інтернету компанію з прокату автомобілів і замовила одну з машин на добу. Було зовсім недешево, але в неї ще залишилися певні збереження й на цьому вирішила не економити, бо без автомобіля такий собі шпигун. Ще після школи Лана вирішила піти на водійські курси та здати на права. Не розуміла тоді свого пориву, бо автомобіля до сих пір так і не мала, але ж планувала в майбутньому купити    . І ось саме зараз з’явилася нагода згадати та відточити свої навички.

Адреси Сергія в неї не було, зате була впевнена, що ближче до вечора він з’явиться у ресторані, де зовсім нещодавно працювала. У братів була ціла мережа, але чомусь обоє найчастіше перебували саме в цьому.

Лана приїхала до ресторану та припаркувалася неподалік. На достатній відстані, щоб залишатися непоміченою, та водночас чітко все бачити. Дівчина довго та нудно виглядала Сергія, а коли побачила Мирона, то напружилася. Він крокував упевнено та твердо,  нікуди не оглядаючись зайвий раз. Лані здавалося, що навіть на відстані вона відчувала його холод та озлобленість. Раптом його погляд блимнув на автомобіль, в якому сиділа «шпигунка», й вона зіщулилася. Прекрасно знала, що в такому наряді її не впізнати, та й занадто далеко знаходилася, але тіло все одно обвіяло холодом та страхом. Усе всередині неї тріпотіло, а дихання збилося. Лана міцніше стиснула кермо, щоб вгамувати свої норовливі нервові смички. А далі… далі було те, що змусило її широко розплющити очі. Слідом за Мироном з ресторану вибігла Яна та, очевидно, покликала його, бо він одразу ж повернувся.

Рудоволоса дівчина підбігла та міцно обійняла Мирона. Ні, вона не виснула в нього на шиї, не липнула. Ці пригортання нагадували братерські обійми. А Мирон усміхався їй у відповідь. Вперше Лана побачила його широку посмішку й це заворожувало.

Вони декілька хвилин мило спілкувалися, але Лана ніяк не могла зосередитися. Її погляд прикував Мирон, який з Яною поводився зовсім по іншому – невимушено, легко, привітно. Куди ж подівся сталевий характер? Згодом Яна встала навшпиньки та поцілувала його в щоку, а після цього пішла назад до ресторану. Мирон декілька секунд дивився їй услід, а пізніше застрибнув у своє авто й зник.

Близько п’ятої години вечора до ресторану під’їхав Сергій, пробув там всього лише двадцять хвилин і повернувся. Коли його авто рушило на дорогу, Лана поїхала за ним. Все її тіло сковували страх та напруження. По-перше, вона була зовсім недосвідченим водієм, по-друге, боялася бути поміченою, тому час від часу насувала шапку на самі очі й намагалася триматися якомога далі. Крім того, погано знала місто й дороги, а коли Сергій виїхав до передмістя, то й зовсім заклякла. Але вороття назад не було. Лана ще збільшила між ними відстань, щоб на трасі не висіти хвостом.

Проїхавши так декілька кілометрів, Сергій звернув у сектор з приватними будинками, що знаходився неподалік. По обидві сторони розкинулися двоповерхові особняки та котеджі. Рух автомобілів був доволі жвавим, тому Лана й далі залишалася непоміченою. Сергій зупинився біля сучасного будинку з великими панорамними вікнами. Територія навколо нього була невеликою, але над ландшафтом гарно попрацювали й навіть у сиру осінь все майоріло зеленою хвоєю.

Як тільки Сергій зник за воротами своєї цілі, то Лана вибігла з автомобіля та обережно підійшла ближче. Цього разу вона була більш, ніж обачна, бо розуміла, що це дорогий район й камери можуть знаходитися будь-де. Поверх шапки дівчина накинула ще й капюшон, а комір куртки підтягнула високо. Лише карі очі виглядали з-під її оснащення. Вона побачила неподалік воріт в огорожі щілину, яку з внутрішнього двору не закривала хвоя. Одразу ж підбігла туди та присіла навпочіпки. Вона зливалася з усім навколо, а тьмяні сутінки допомагали їй в цьому.

Весь будинок яскраво освітлювався. Через великі вікна виднівся сучасний мінімалістичний інтер’єр. Легка прозора занавіска нічого не приховувала, лише розмивала побачене. Біля одного з вікон з’явився Сергій, а позаду нього випірнула тендітна жіноча постать. Струнка брюнетка обійшла його спереду та ніжно поцілувала. Лана намагалася розгледіти жінку й була впевнена, що не бачила її поруч з ним раніше. Але воно й не дивно, для чого йому свою кохану приводити на роботу?

Закохані, не соромлячись, пристрасно цілувалися. А Лана, вирішивши, що побачила достатньо, похнюплена повернулася до автомобіля. В суботній вечір Сергій поїхав до своєї коханої. І нічого більше, а вона влаштувала з цього всього справжні шпигунські ігри. Ще й добряче витратилася на прокат автомобіля. Лана злилася на все – обставини, свою необачність, загадки. Від цього всього вкотре впала в депресію. Однак у серці жевріла надія все ж розговорити Яну.

Наступного дня дівчата домовилися зустрітися у торговому центрі. Яна повідомила, що вони разом можуть сходити за покупками, а після цього посидіти в затишному кафе. Лані було байдуже куди саме йти. Вона не планувала нічого купувати, але їй дуже хотілося заговорити з Яною про Мирона, Сергія, Карину й навіть про кохану Сергія. Шостим чуттям відчувала, що не все гладко з цим чоловіком. Після двох годин безглуздого мандрування магазинами дівчата нарешті осіли в кафетерії, де замовили легкий десерт і каву.