Глава 8. Не жахливо

Наступного дня Лана збиралася на роботу, мов на каторгу. Усе тіло тремтіло, а на душі шкребли невидимі пазурі. Шосте чуття підказувало, що все може бути зовсім по іншому, ніж видавалося на перший погляд. Чим далі вона копала, тим більше заплутувалася. І плуталася не лише голова, а й серце. З кожною новою зустріччю з Мироном вона усе більше хвилювалася і не могла стримати себе. Нею керували невиправдні гнів та емоції. Прямих доказів причетності Мирона до смерті сестри у неї досі не було. Глибоко в душі Лана розуміла, чого насправді так злилася. Її бісило, що подумки вона шукала виправдання цьому чоловікові, бачила у ньому світле та відкидала все темне на другий план. Кожного разу, коли він наближався або ж заглядав своїми синявами в самісіньку душу, вона мліла, затерпала, зупиняла дихання і душила ці всі відчуття в собі.

Вчора повелася надто необачно й ніяк не могла пробачити цього собі. Нехай би підвіз. Потрібно було люб’язно погодитися, а не показувати вибрики. Натомість ще більше виказала себе та в додаток отримала погрозу. «Застереження», - звучало в голові. До цього моменту вона була надто необачною і запальною, але відтепер діятиме розумніше та не світитиметься зайвий раз деінде.

На роботу Лана приїхала завчасно й почувалася так, наче ходила по голках оголеними п’ятами. Вона постійно оглядалася, бо їй здавалося, що за нею хтось спостерігає, весь час сіпалася, коли гадала, що почула голос Мирона. Але все це була ілюзія. Сьогодні він не приходив у ресторан. Не прийшов і наступного дня. Змучена голова Лани встигла придумати казна-що й все зводилося до того, що саме вона завинила перед ним і тепер він уникав її.

Ввечері Лана довго сиділа за своїм планшетом, вивчаючи приватну клініку, в якій працював лікар, що видав Карині довідку про вагітність. З одного боку, його було легко знайти, але, з іншого – буде важче вивідати потрібну їй інформацію. Цього разу Лана вирішила не світитися та зробити все хитріше. Вона відшукала адміністратора цієї клініки, прослідкувала за нею після роботи та познайомилася. Спочатку поводилася відчужено й привітно, вдавала, наче дуже зацікавилася саме їхнім закладом, акційними пакетами обстежень, лікарями. А згодом натякнула, що їй потрібно взнати інформацію про одну пацієнтку за окрему винагороду.

Адміністратор погодилася не одразу, але, трішки повагавшись, все ж прийняла пропозицію. Очевидно, не вбачала в цьому нічого кримінального, попри лікарську таємницю. І ось наступного дня увечері Лана вичікувала її в парку поблизу цієї клініки. Вона приготувала винагороду в конверті та заминала руки від передчуття нової порції правди.

- Я надіюся, - мовила адміністратор, - про все, що ви почуєте зараз, ви ніде не розповсюджуватимете.

- Аналогічно, - усміхнулася Лана, поправивши великі окуляри, які закривали половину обличчя, - можете не сумніватися, це в моїх інтересах.

- Карина Томашевська проходила в нас обстеження.

- Вона була вагітною, - продовжила за неї Лана, - то це непідробна довідка?

- Ні, - мотнула впевнено головою адміністратор, - вона справді була вагітною.

- Була, - уточнила Лана й від цього запитання серце стиснулося в одну маленьку кульку. Вона боялася відповіді, але мусила почути її.

- Карина зробила аборт.

- Що?

Світ перевернувся. Лана часто закліпала та глибоко вдихнула. Вона не могла уявити, як її сестра, яку вона стільки часу ідеалізувала, могла вбити свою ж дитину. Лана відносилася до тієї категорії жінок, які ніколи та за ніяких обставин не виправдовували аборт. Єдиний виняток – це патологія або проблеми зі здоров’ям.

- Це точно, - кивнула головою адміністратор, - робила у нас. Таємно.

- Але чому? – не витримала Лана, - для чого їй це робити?

- Я не розпитувала лікаря. Самі розумієте, минуло багато часу. Та й навряд йому пацієнтка розповідала причину, це особисте рішення…

- Ні, ні… Не варто розпитувати в лікаря. Цього достатньо.

Після цієї інформації ніч видалася не просто безсонною, а кошмарною. Її мучили жахіття, снилися ненароджені діти. В кожному вона бачила племінника, або ж племінницю. Лана не розуміла, чого побивалася так, наче це вона вбивця. Підсвідомістю заволоділи шок та розчарування в тій, кого мало не боготворила. А Мирон? Чому він не завадив цьому? А що, як це він змусив зробити аборт?

На ранок голова розколювалася, а під очима виднілися ледь помітні синці. Лана настільки занурилася в свої думки, що мало не бігла на роботу, опустивши голову. Вона все робила на автоматі. Йшла, зупинялася на світлофорах, переходила дорогу та продовжувала свій шлях. Так само, опустивши голову, зайшла до ресторану, поки не врізалася в чиєсь міцне тіло.

Мирон не спішив відходити. Лана захотіла оминути його з правого боку, але він загородив шлях. Спробувала зліва, але відбулося те ж саме. Лана зупинилася, глибоко вдихнула та змусила себе підняти очі. Було в його блакитному погляді щось чуже та рідне водночас, він прискіпливо оглядав її обличчя, а тоді підняв руку та подушечками пальців провів блідою щокою. Лана примружилася, до лиця прилинув жар, дихання збилося, а слова застрягли десь глибоко в горлі.

- Лано, у тебе все гаразд?

- Чому ти питаєш? – запинаючись, все ж спитала.

- Ти виглядаєш…

- Жахливо? – ледь помітно усміхнулася Лана.