"До народу"

Стою на колінах,на змучений землі
Питаюся до Бога: " За що це все мені?"
Чому я повинен,жити під час цієї війни
Де вона забирала,близьких мені людей!

Пролунав відповідь,громом з синіх небес
"Ти ні в чому не винен,це такий вже кінець,
Люди самі стали такими,забули про любов
Та як пожежа,нищити на шляху все готов"

А тобі юначе,дам таку життєву пораду одну
Залишайся людяним,та не зважай на війну!
Допомагай тим,кто цього дуже потребує 
Може твій приклад,почнуть виконувати люди!

Я мовчки стояв,та на серці лежить відчуття 
Що не зможу витримати,таке зле буття!
Боже знаючи,які думки забралися до мене 
Поклав руку на плече, сказав " ти сильний"

Стою мовчки,дивлячись у спокійне небо
Та сили покидають,коли думаю про землю!
Збираю до купи,всі спогади та свої печалі
Щоб набратися духу,творити добрі справи!

Десь у далечіні,пролунав потужний вибух 
Все у мене стиснулось,немов винесли вирок!
Там гинуть невинні люди,нашої рідній землі
Та війна іде кривава,не даючи спокою живим!

Там десь далеко,на самій височенній горі 
Можно побачити зорі,та весь дивний світ!
Всю рідну землю,з квітучими полями та дім
Все що найдорожче,ми дуже кохаємо завжди

Та взяв я у кулак,всі свої сили та почуття 
Вийшов на дорогу,де зустріне рідна моя!
Люди будуть дивитись,як я по честі живу
Та може у серці,в них прокинеться любов!

Давайте же будемо жити,в єдиному народі
Подолаємо у собі,всі заздрощі та злоби!
Будемо в радощі та з тремтінням радіти
Що ми люди землі,всі ми єдині як малі діти!