"Схилився до долу"

Одного часу я схиляюся додолу
Пригнічений ,важкою долею життя!
Я втомився,завжди чогось чекати
А що чекати? Я не знаю навіть сам..
Серед зірок,з думками у своїй кімнаті
Та немає сил,тримати все у своїй душі!
Я буду міцно на ногах своїх стояти....
Та все розповідатиму,у власному вірші!

Відкрита лежить бумага,та ручка пише рядки
Те що накипіло,те що тримає розум на межі!
Не сяють блакитним сяйвом,мої дивні очі
Та голос при розмові, тихесенько тремтить!

Бо немає коханої людини,зі мною поряд
Не допомогає міцна кава,це вже як завжди!
Одного часу,я схиляюся непомітно до долу
Щоб сил набратися для подальшого ривку!

Щоб потім міцно тебе за руку ніжну тримати
Бо обидва пережили на своєму ми шляху!
Ти з'явилася в мене,як подарунок з неба
Сил надаєш,щоб з глузду зійти не зміг!

За тобою сумую,кожного світлого дня
Щоб дарувати обом, краплинки мого тепла!
Образ твій,такий казковий,я бачу перед собою 
Щоб я не робив,він завжди зі мною поряд!

Натхненням мене накриває,немов крилами
Щоб від своїх думок,я назавжди не загинув!
Стала ти світлом,у моїх нічних сновидіннях
Голос твій звучить,немов весняна пісня!

Хоч і тебе теж, життя було зовсім не легким
Но це нас зближує,сили обом нам надає!
Я схиляюся додолу,щоб на вушко сказати 
Будемо з тобою поряд,за руку обох тримати!

Дамо життю нашому,жару трішки прикурити
Та з тобою почнемо,по новому разом жити
Коли тебе зовсім поряд зі мною не вистачає 
То моє серце,тебе навіть на відстані відчуває