Я вірші пишу,темними ночами
Не знаю вже,для кого це роблю!
З ранку в мене круги під очами
Та думки мої,зовсім вони пусті!
Я така людина,змінний мій настрій
То натхнення палає,то зовсім мовчу!
Може людям,мої вірші на серце лягають
Від того з повагою,я знову палко пишу!
Заздрами й плітками,мене люди губили
Що я можу зробити,коли немає на це сил?
Та бросаю я писати,бо серце дуже боліло
Но є ті,котрі хочуть чути від мене добрі вірші!
Бо я мрію щіро,щоб кохання у кожній людині
Знищило з корінням,всі ті жахливі почуття!
Та з чистими думками,та й теплими словами
В кожному було,краплинка коханого вогня!
Не потребую,я від віршів своїх зовсім нічого
Хочеться бачити,як кохає чистий народ!
Як людське серце радіє, від щастя палкого
Та очі сяють яскраво,немов безліч зірок!