Глава 7 «Ніч Геловіна»

Побачивши написане я з непідробним подивом зиркнула на мага, бо судячи з таблиці внесення даних, він був тут частим гостем. Причому часто, це не просто кілька разів, а буквально кілька років поспіль стабільно раз на тиждень.

— Тут стоїть ваше ім'я. — кивнула на всі операції та запнулась, побачивши позначку про довіреність. Вирішила, що якась інструкція мусить бути в цьому фоліанті, а тому перевернула всі сторінки та побачила форзац.

«Короткий посібник для початківців» – говорила фраза написана великими літерами прямо посередині. Відмінно, значить, може бути тут і щось корисне! Та-а-ак.

«Короткий посібник для початківців: Почніть»

— Грихну! — не стрималася, бо такої підлянки від запасного варіанту – не очікула. А потім знову задумалася. А взагалі, може він просто намагається мене обдурити? А якщо це він сам продавав свій час? Хоча тоді чому написано про довіреність?

— На кого ви оформляли довіреність?

Запитала серйозно та знову підстрибнула, коли годинник на полицях почав свій дзвін. Я нарахувала дванадцять разів, а отже – вже опівночі.

— Ще б я знав… — відповів мені задумливо некромант і запалив на руці зелений вогонь, як тільки годинник пробив останній удар і одна з дверей знову відчинилася.

— Рудий хвіст! — вигукнула ховаючись під прилавком. Бо до приміщення залітали привиди! Справжнісінькі! Хто майже прозорий, а хто більш відчутний. Були навіть ті, хто виглядав як тінь. І гомін, що послідував за ними разом з холодом – лякали.

— Час! — підлетів один із них до прилавка.

— Дай! — підлетів інший.

— Негайно. — третій.

І цей наказ був настільки несподіваним від приведів, що я в шоці подивилася на мага, який уже виплітав якусь в'язь заклинання. Коли він закінчив, воно ніби огорнуло все приміщення, збираючи всіх новоприбулих до купи в центрі.

— Ні!

— Маг!

— Некромант. — поправив дух інших своїх друзів.

— Ти не можеш! — звернулися до нього наче всі разом.

— Сьогодні Геловін.

— Наша ніч.

— Наше право. — шелестючі голоси викликали мурашки по шкірі.

— Якщо ваше право, то встали в чергу і чекайте. А то розшумілися тут. — сивий казав стомлено, ніби вже відпрацював кілька змін поспіль або скоріше пізнав життя. — А як тебе звати взагалі? — звернувся він до мене.