Глава 4 «Злість некроманта»

Але відповіддю мені були лише двері, що грюкнули. Що ж. Від хитрої німфи цього варто було чекати. Однак хотілося б обійтися без непередбачених обставин.

Тому підійшовши ближче засунула керівництво подалі, так би мовити, щоб не накликати біду.

— Ви! Ви хоч розумієте, що наробили? Та я вас уб'ю! Ні, не так, я вас уб'ю, потім воскрешу і знову уб'ю! — влетів через одну з дверей, що знаходилися навпроти прилавка чоловік. А я повільно, дуже повільно нахилилася та дістала керівництво.

— Доброї ночі. — усміхнулася, зі злими та психами завжди краще бути ввічливими. Чоловіка з сивим як крейда волоссям і привабливими рисами обличчя аж перекосило.

— Якою доброї? Та в мене ночі гірше навіть у студентські роки не було! Ви що наробили? Ви когось обікрали? Ви! — у некроманта, а судячи з сивого волосся і погроз, це був саме він аж око смикнулося.

Зітхнувши почала гортати на потрібний розділ. Так. "Кредитування часу", "Що робити якщо покупець вампір", "Як заспокоювати дріад", "Чим годувати мумій", а ось! «Що робити, якщо вас погрожують вбити».

— Ви взагалі мене чуєте? — загарчав клієнт, на що я закивала та попросила, не відриваючись від тексту:

— Так, секунду, зачекайте.

«Головне пам'ятати, що продавець завжди захищений. Адже в крайньому разі артефактом часу можна вбити.

— Ви знущаєтесь? — ще більше розлютився чоловік.

— Хвилину, попросила ж. — махнула знову, не підводячи голови.

«Насамперед з'ясувати причину невдоволення і перевірити ще раз…»

На цьому моменті у мене вихопили керівництво та ледве я сіпнулася листи банально спалахнули зеленим полум'ям спалюючи мого єдиного помічника.