Розділ 8.1

Перші "незручності" виникли на рецепшені. Женя щиро розраховував взяти два номери. Так, не дивина, що Мила дуже його чіпляла і хвилювала. Та й заводила так, що йому дуже складно було залишатися в рамках поцілунків та «майже дружніх» обіймів. Не пацан давно. І бажання недитячі вона в ньому розбурхувала.

Але саме з цих причин – що не хлопець і що вона так сильно його торкнулася – він і не хотів «хвилювати» її. Не для того привіз сюди, щоб звернути у плотську площину. Як би важко іноді не давалася ця стриманість, якщо чесно.

І тут Женю приголомшила адміністратор, заявивши, що вільним зараз є лише один номер. Щоправда, двомісний, має їм підійти. "Люкс", до того ж. Женя так зрозумів, що саме через те цей номер і вільний, що «люкс». Хоча, теж, знайшов чого дивуватися, мав би сам здогадатися – свята на носі. А до католицького Різдва – взагалі майже часу не залишилося. Туристичний сезон у розпалі, а він розраховував без броні два номери отримати.

– Женю, – тихо прошепотіла Міла, мабуть, щоб не чула адміністратор, яка чекає на їхнє рішення. – Та все гаразд. Давай "люкс": і дешевше вийде в результаті, і місця більше. І в «люксі» завжди диван є, я ляжу на ньому, тобі після такої дороги нормально відпочити треба.

Точно! Про диван він забув.

Подивився на Мілу з доброю посмішкою:

– Ти справді думаєш, що я дозволю тобі на дивані лягти? – трохи поблажливо, але добродушно, підчепив дівчину.

– Давайте нам "люкс", – повернувся до адміністратора, не залишивши Мілі можливості почати з ним суперечку. – На всі вихідні, до неділі, – віддав свій паспорт для оформлення.

– Женю, – Міла спробувала все ж таки розвинути дискусію.

Замість того, щоб обговорювати з нею це, Женя знову повернувся до Міли та похитав головою, притиснувши палець до губ, жестом попросивши її сперечатися. Тут принаймні.

Очі у неї виразні. Неможливо просто!

І як вона живе із такими очима? Все ж просто транслює назовні! Усі її емоції. І зараз видно, що саме Міла думає про його прохання, і точно збирається висловитися, коли вони удвох залишаться. Проте промовчала. І Женя їй дуже вдячний за це був. За повагу до його прохання.

Був досвід набагато дратівливіший і менш приємний, коли кожне рішення, навіть дрібне, призводило до суперечок і скандалів, причому, у присутності чужих людей. Наче спеціально. А може, саме для цього. Так чи інакше, а дратувало це його завжди шалено.

Тож зараз – оцінив.

Вони оформилися, піднялися в ліфті на третій поверх, слідом за портьє дійшли до свого номера. Дійсно, місця багато. Добре, мабуть, що цей взяли. Величезна кімната, в якій був і письмовий стіл, і той самий диван, який вони обговорили, цілком пристойного розміру, до речі. І санвузол хороший: великий, чистий та гарний. Зрозуміло, центром цього номера було величезне двоспальне ліжко. Але Женя чесно намагався не дивитись у той бік. Побачивши це ліжко, у нього думки самі собою згортали «не в той степ». А він же намагався дотримуватись свого рішення, правда.

Щоправда, судячи з того, як Міла косилася на ліжко, її цей момент теж розбурхував.

– Бачиш, тут дуже пристойний диван, – скинувши чоботи та шубу, Міла досить суворо попрямувала до предмета їхнього «гарячого» обговорення.

– Так, стоп! – Женя перехопив її руку, на ходу позбавляючись верхнього одягу. – Ти до цього дивану навіть не підійдеш, Міло. І я – серйозно, – досить вагомо заявив він, не дозволяючи їй відійти. – На дивані ляжу я. Ти – там, – і він показав на ліжко.

– Женю, правда, ти ж втомився за таку довгу дорогу, – вона підійшла до нього близько-близько і так серйозно подивилася в очі, що Жені захотілося посміхнутися.

Також хвилюється і переживає про його самопочуття? Приємно, чорт забирай! Ось правда, всередині так тепло від того, що турбується про нього!

Не втримався, притягнув Мілу, обійняв за плечі, притулившись на мить до волосся, що розтріпалося за довгу дорогу.

– Міло, ти так кажеш, ніби я з ніг падаю від втоми, – він по-доброму хмикнув. – Та я в офісі часто більше втомлююся, ніж сьогодні. Навпаки, якась зміна вражень, струснувся навіть, – Женя спробував упіймати її погляд. – Ти не голодна, до речі? Може замовимо щось у номер? Вони надають таку послугу.

Мила похитала головою.

– Я – точно пас, не голодна, пити хочу. А так, наїлися дорогою всякої смачної гидоти, – вона зробила веселу гримасу.

– Ну, коли б ти ще такого поїла? – розсміявся Женя у відповідь. – Нічого корисного, зате смачно.

– Це точно, смачно, – сміх Міли був легким і невимушеним.

І Женю дуже тішило, що з її боку пішла будь-яка напруга та побоювання.

– Добре, – підвів він межу під їхньою розмовою. – Тоді ти до душу? – чи то запропонував, чи розпорядився він. – А я поки що розберуся, що тут із напоїв є в мінібарі...

– Та мені б води, Женю. Більше нічого не треба, – Міла махнула рукою на пару невеликих пляшок з водою, що стояли відразу на столі.

Але від пропозиції першої зайняти санвузол не відмовилася, і Женя її розумів. Сам теж не зволікав зайнятися гігієною потім, правду кажучи, навіть сховавшись у душі від виду Мили, що повернулась у номер в білому пухнастому халаті. Така до тремтіння бажана, м'яка та спокуслива! І начебто ж проста краса і спокійна, ні краплі не фліртуюча. Ба більше, навіть збентежена, але від цього всього – ще більш звабна! У неї немов шкіра світилася вся теплим і ніжним рум'янцем, після гарячої води, швидше за все, але Женя погляд не міг відвести. 

 Ну, точно, фея! І його зачарувала, як не крути! До тремтіння в пальцях і полумʼя в животі. Та й не лише у животі, якщо чесно. От і пішов у душ, щоб самому розслабитись і її ще більше не бентежити.

А коли вийшов, навіть трохи розгубився: Міла із задумливим виглядом сиділа на ліжку, поглядаючи то на диван, то на це саму ліжко, де розташувалася, вже закопавшись у ковдру. Її волосся підсохло і розпатланими локонами «розсипалося» по плечах, білому простирадлі та ковдрі, викликаючи бажання підійти та зібрати руками в жменю. А потім голову її закинути, притулитися до губ. І почати цілувати так, як хотілося останнім часом – щоб до втрати дихання в обох! І жар по всьому тілу, і піт на потилиці від бажання до неї. І решту захотілося раптом до оглушливого гуркоту у вухах.