Розділ 26/1

ОБОВ'ЯЗКОВО ДО ПРОЧИТАННЯ! 

Можливо хтось знає як поставити аватарку на мій аккаунт і змінити нік? Напишіть у коментарях!) Чекаю❤✨

Ось і настав той момент. День, у який моє життя починається. День, у який я поспішно крокую у доросле життя. З самого ранку батьків не було вдома. Як я це зрозуміла? Зазвичай мама мене будить зранку і кличе снідати. Сьогодні ж мене розбудив будильник, і сніданок приготую собі сама. Як ви вже зрозуміли, на випускний я не попадаю, та й воно на краще. Я не люблю своїх однокласників, точніше відношення моє до них нейтральне.

Поснідавши і одягнувшись я вийшла з дому. Побачивши знайому машину я усміхнулася сама до себе, і почала закривати двері. Вибігши з подвір'я я побачила Марка. Як же я скучила! Він стояв спершись на свою машину і щось шукав у телефоні. Русяві кучері розвіював легенький вітерець. Повернувся і нарешті помітив мене. Випростався. Я налетіла на нього з обіймами. Він явно не очікував, але вже через секунду ми стояли обійнявшись. Я досі не вірю що все добре.

–Як же я скучив. 
–Я теж.

Ми мовчки сіли у машину, але у машині ми почали обговорювати усе на світі. Поїздку, самостійне життя, Харків, наше житло, Кіру і Сашу, і нас. Але приїхавши до школи я згадала. 
–Боже, Марк! Ми ж Кіру забули. 
–Так за нею заїхав Саша. Ми з ним домовились. Ти не в курсі? 
–Ні, але добре що ви домовились. – я відчула певне полегшення, бо забути найкращу подружку... Я навіть не буду продовжувати

З піднесеним настроєм ми зайшли до школи. І вже не здавались мені такими заздрісними погляди, перешіптування, адже сьогодні я бачу їх востаннє. Я маю насолодитися цим днем сповна.

Зайшовши до класу, я помітила Кіру за нашою партою. Ми обійнялися і почали розглядати на парту щоденник, пенал, книжку і зошит. Стандартний набір. 
Після третього уроку ми покрокували до столовки. Зранку ми не встигли дізнатися що подають, та здебільшого щось нормальне. Тому я щиро сподіваюсь що сьогодні я поїм. 
І моя інтуїція мене не підвела. Сьогодні була картопля з м'ясом і салатиком. Мммм, смакота. 
Ми розташувалися за невеличким столиком, але невдовзі до нас підсів Марк з якимось його другом напевне, якого я ніколи не бачила. 
–Привіт, дівчата. – сказав Марк. 
–Привіт. А це хто? – запитала Кіра. 
– А я Нікітос. – пафосно заявив він. Мені він одразу не сподобався. Ну ніякий він. Зовнішність звісно приваблива, але все інше... Розуму точно немає. Хоча не мені судити. 
–Ну а я Віка, а це Кіра. – я показала рукою на подругу, яка уплітала всю картоплю зі своєї тарілки. 
–Навіть не думай, Віка – моя дівчина. – попередив Марк. Нікіта лише пхикнув. 
Я посміхнулась і почала їсти своє блюдо. Смачно. 
–Кіро, скільки тобі років? – запитав Нікіта. 
–Яка різниця? – відповіла вона. 
–Важко сказати? – здається Кіра починає злитися, потрібно це закінчувати. А от Марк тихенько хіхікнув, через що зловив мій злий погляд. Правильно, хай не хіхікає.
–Так, важко. – сказала вона і продовжила доїдати.
–Фу, які не культурні дами пішли. – моя межа луснула. Ну тримайся.

–Слухай, Нік, а тобі навіщо? Що своєї дівчини немає то ти на першу зустрічну кидаєшся? Ох, як жаль. Тепер я розумію чому в тебе немає дівчини. Я б теж від тебе бігла як від проклятого. – я зробила нещасний вигляд, а всі хто чув цю розмову залилися сміхом. Один Нікіта дивився на мене так, наче вбити хоче.  Але мені все одно. Шах і мат. Нехай знає до кого причепився. Ох, недооцінив ти мене, недооцінив. Марк легенько поплескав Ніка по плечу і встав аби віднести тарілку. Ми з  Кірою теж піднялися і попрямували за ним. 
**********
Я вже вдома. Зараз на годиннику без п'ятнадцяти два. Наразі я востаннє курю на своєму балконі. На диво, надворі тепло, лише інколи дує легенький вітерець. Скоро має прийти Марк, допомогти мені зібрати ще деякі речі. Не думаю що йому сподобається моє куріння, адже він просив мене кинути, але я не послухала. 
І як в воду дивилася. Через мить я вже була на першому поверсі і відкривала йому двері. Марк поклав 2 сумки  в коридорі і потягнувся до мене за поцілунком. Та я відвернулася.

–Що таке? – Марк одразу насторожився. Ну а що я йому скажу? Що курила і не встигла почистити зуби чи хоча б пожувати жуйку?
Марк взяв мене за підборіддя змушуючи подивитись на нього.

–Ти курила. – все-таки зрозумів. Я лише мовчки кивнула, але через мить він мене все ж поцілував. 
–В Харкові ніякого куріння, я нагляну за тобою. – він по-хитрому мені підморгнув. 
Ага, але залежить це не від нього.