Розділ 22/1

Образа на батька? Нерозуміння ситуації? Хороше ставлення Наталі до мене? Ні от я не розумію що мене підштовхує зараз дзвонити до цієї Аліси. Я ж навіть не знаю як вона на мене відреагує. Можливо добре, або пошле мене куди подалі. 

Зараз я сиджу в своїй кімнаті разом з Марком і Кірою. Якщо чесно, я дуже здивувалась коли вони вирішили залишитись зі мною. Після тої розмови з Наталею, залишився неприємний осад. Я не очікувала такого від батька, хоча не мені його судити. Ніхто не знає що його спонукало до цього. 

–Дзвони вже, – в нетерплячці сказала Кіра, –Навіщо тягнути? 

–Не хвилюйся ми з тобою. – заспокійливо сказав Марк. 

Залучившись підтримкою від хлопця та подруги я все ж подзвонила. Йшли довгі гудки, я вже думала що сьогодні мені не вдасться з нею поговорити, та несподівано я почула приємний жіночий голос:

–Так, я слухаю вас. – напевне це була Аліса. 

–Привіт, Алісо. Це Віка. –Не розгубившись сказала я. Я краєм ока глянула на Марка, він насуплено сидів на ліжку і дивився на мій телефон. 

–Віка? Так я зрозуміла хто ти. – схоже вона все таки мене знає. Кіра хотіла щось сказати їй, але я їй почала махати руками, мовляв "тихо".–Нам треба з тобою поговорити. Я розумію ти мене відкрито ненавидиш, але поговорити потрібно. – чому вона думає що я її ненавиджу? Дивно. 

–Давай завтра, ти прийдеш до мене додому і поговоримо. Адресу скину на вайбер. – запропонувала я. 

–Ну....я не знаю. А батьки? – запитала вона

–Їх не буде ще 2 дні. – відповіла я. Так батьки поїхали до Києву владнати якісь проблеми. Які, я не знаю, але до Києву вони їздять ледве не кожен місяць. 

–Ох, це добре. Тоді до зустрічі. – сказала вона. 

–До зустрічі... – телефонний дзвінок закінчився. 

Я розгублено подивилася спочатку на Кіру, потім на Марка. Кіра сиділа дивлячись на мене, а Марк склав руки у замок і про щось думав. 

–Я щось не те сказала, так? – запитала я, бо дійсно не розуміла що я такого зробила. 

–Мені здається все правильно, –першим відірвався Марк, –Так батьки вас не побачать, ризик зменшується на 20%. У любому випадку, все буде добре. 

–Дякую, –глухо промовила я, –А ти що думаєш Кіро? 

Дівчина нахмурилась, і відповіла:

–Будь обережною. Ну ти як думаєш навіщо це все? Вони жили і так добре, але тут заявили ні з того ні з сього до вас в сім'ю. Не розумію. Щось тут не так. –Задумливо сказала вона. 

–Все можливо, але поговорити треба. – знизала плечима я. –Хто буде чай? 

–Вибач, я маю йти додому. – впевнено сказала подруга. 

–Мені ще побути з тобою? –Запитав Марк. 

–Напевне ти можеш їхати додому. Я дуже вам дякую за підтримку. – сказала я і вони мовчки кивнули.

Кіра та Марк пішли. Останнім часом в моєму житті одна дурня. Батько має ще одну доньку та коханку, мама завжди на роботі, ця Аліса. Але ця чорна полоса має колись закінчитися? У мене через 2 дні день народження все ж таки. Чому так? 

Аліса. Вона казала що я ненавиджу її, але це не так. А може й так, я не знаю. Все заплутано. Я не розумію за що мені її ненавидіти, за те що вона ні в чому не винна? Вона лише попала під гарячу руку. Це ж не вона переспала з моїм батьком. Вона лише дитина, яка росла в якомусь містечку далеко від міста, без батька. Хіба вона в чомусь винна? Не винна. Саме тому я її не звинувачую і не ненавиджу. 

Спустившись на кухню я зробила чай і вийшла на балкон. Хоч і вечір, та повітря тепле, тому я не змерзла. Нічне небо осипане дрібними зірочками, вродливий місяць, віття дерев, яке легенько похитує вітер. Мій балкон виходить зовсім не на шоссе. Мій вид значно краще. Навпроти будинок. Хто там живе я не знаю, але з усіх кімнат світло вмикається лише в двох, та дуже рідко. Напевне там живуть працьовиті люди у яких, не залишається часу на переглядання фільмів увечері. 

Ранок

Сидячи за столом я продумувала усі деталі розмови з Алісою. Я зовсім не знаю її, але можу називати її - зведеною сестрою. Сестра.... Колись я так мріяла про сестру або про брата. Можливо ми навіть подружимося, але це вже як складеться. 

Вчора я після чаю дуже захотіла спати, але незважаючи на це, я прокинулась у 6 ранку. Зараз вже 8 ранку. Зібравшись з силами я відправила Алісі СМС:

«Доброго ранку. О 12:00 у спальному районі, будинок 21, зручно? ».

Вже через хвилину я побачила відповідь. 

«Так, зручно. До зустрічі». – написала Аліса. 

«До зустрічі» – відповіла я. 

Отже вона прийде о 12 годині. У мене залишилося 4 години. Не втрачаючи часу я вирішила прийняти ванну. 

——————————————————————————————

 Дякую вам!) Ви – моє натхнення!) 

Прочитав? Будеш щасливим)