Розділ 21/2

Вийшовши з машини я побачила просто неймовірний краєвид. Це місце нашого першого побачення з Марком. 

–Ходімо? – запитав Марк дістаючи з заднього сидіння плед і фрукти. 

–Звісно. – я підбігла до Марка ззаду і обійняла. Від несподіванки хлопець застиг, а потім підхопив мене і почав кружляти. Ми залились гучним сміхом. 

–Ну все досить. – крізь сміх сказала я. 

Марк обережно опустив мене на землю. Я нарешті на землі, та щось пішло не так і я ледь не впала, та мене зловив Марк. 

–Тебе ні на хвилинку не можна залишити? – усміхнувся Марк. 

–В мене просто закрутилася голова. – почала виправдовуватись я. 

Вже через хвилинки дві ми сиділи біля озера і дивились на захід сонця. Дивовижне явище. Неймовірно. 

–То що в тебе сталося? – запитав Марк. Він має знати правду, тому не вагаючись я почала розповідати. 

–Пам'ятаєш я казала що знаю про договір? – він кивнув, –Того ж дня я знайшла фото батька з якоюсь жінкою і листи. Звісно для цього мені треба було добряче попітніти, але все ж. Я зрозуміла що то його коханка. Все сфотографувала, і роздивилась. Недавно мені сказала мама, що з нею зустрічалась та сама Наталія, коханка батька і казала про якусь дочку мого батька. Напевно позашлюбну. Так от сьогодні мені прийшло СМС  від невідомого номеру. Ми з Кірою вирішили пробити цей номер по Вайберу. На фото я впізнала ту саму Наталю. В повідомленні була зазначена зустріч завтра.– на одній хвилі я все сказала. Я повернула голову до Марка, він задумався. Я вирішила почекати його реакції, та він мовчав. 

–Ти сердишся? Не мовчи будь ласка. – я притулилась ближче до нього. 

–І ти підеш на зустріч? – запитав він. 

–Так, я йду. З Кірою. – відповіла я. 

–Я так розумію ти рішення не зміниш?– запитав Марк і нарешті відірвав свій погляд від озера і подивився на мене. 

–Ні.– коротко відповіла я. 

–Я хвилююсь за тебе. Я поїду з вами. – рішуче промовив він. 

–Але вона ж може помітити тебе. Давай так, ти нас від везе і почекаєш біля кафе.– запропонувала я. 

–Ну хоч так. – сказав він і обійняв мене. 

–Марк, давай поплаваємо? – запропонувала я. 

–Давай. Тільки не довго, бо ще застудишся і тоді точно буду з батьками знайомитися. – сказав він і почав роздягатися. Я теж роздягнулася, але значно швидше і за бігла у воду. Дійсно тепла. 

–Гей, а мене почекати? – крикнув Марк, на що я лише засміялась. Я навпаки поплила ще далі. 

–Якщо дожену, нарікай на себе. – пригрозив Марк і поплив до мене. Його швидкість плавання значно перевищувала мою. Хоч як я не старалася, він мене все ж наздогнав. Я почала сміятися, а він мене пристрасно поцілував. Я легенько відсторонилась. 

–Щось не так? – поки Марк говорив я поплила в іншу сторону щоб він мене не наздогнав. 

–Ей пустунко, покараю. – крикнув Марк і знову почав мене наздоганяти, на цей раз я сама здалася. 

–Попалась. – сказав Марк, а я швиденько поцілувала його в губи. 

–І все русалонько? – Марк смішно вигнув брову. 

–Поки що все. – сказала я і посміхнулась. 

–Будемо виходити? – запитав він. 

–Так, вже пора. – сказала я і почала виходити з озера. 

Зараз ми на великій швидкості їдемо додому. Це такий кайф їхати на такій швидкості. Марк чудово володів машиною і інших машин на дорозі не було, тому мені не страшно. Поруч з ним ніколи не страшно. Під'їхавши до мого будинку, я взяла Марка за руку. 

–Дякую тобі за все. – сказала я і поцілувала його. 

–Якщо ми продовжимо, я не стримаюсь. – з хрипотою сказав Марк. 

–Ну добре добре. – я усміхнулася. 

–Я заїду по тебе завтра. – попрощавшись сказав Марк. 

Прийшовши додому я просто піднялась на другий поверх і лягла спати.